9 клас

22-26 травня 2020р.

Позакласне читання

Ерік Вольф Сігел. «Історія одного кохання». Розповідь про зворушливе і трагічне кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта.

  Ерік Вольф Сігал -американський письменник і сценарист, автор повісті «Історія кохання», яка вважається однією з найбільш читаних книжок ХХ сторіччя

Кохання — це коли ні про що не шкодуєш

Ерік Сігел

Ми всі народжуємося для кохання,

Це єдина мета, єдина суть

Людського існування

Бенджамін Дізраелі

 

 «Історія одного кохання» Еріка Сігела — звичайна історія, стара як світ, не сентиментальна, але прониклива та щира настільки, що нікого не залишає байдужим.

 

 

Штрихи до портрета Еріка Сігела (запис у зошитах)

Ерік Вольф Сігел народився в Америці. У 1958 році закінчив один із найвідоміших університетів Америки — Гарвард.

Наприкінці 1960-х років викладав класичну літературу в Єльському університеті, згодом античну літературу — у Гарвардському та Принстонському університетах. Автор низки наукових праць.

1968 року написав сценарій до анімаційного музичного фільму «Жовтий підводний човен», присвяченого групі The Beatles.

1969 року написав повість «Історія одного кохання». Повість Сігала не викликала цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на її основі сценарій.

Фільм «Історія любові» за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року і став лідером прокату. Картину було номіновано на 7 премій «Оскара». Отримав п’‎ять «Золотих глобусів».

Від моменту виходу на екрани «Історії кохання» картину регулярно уводять до списків найромантичніших фільмів. 

 Стислий переказ тексту твору

У романі розповідається про зворушливе й трагічне кохання Олівера Барретта — студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта Дженніфер Кавіллері. Хоча батьки не схвалили вибір сина, позбавили його фінансової підтримки, проте молодята одружуються. Вони знімають маленьку квартиру на околиці, живуть у скруті, але вони щасливі. Здається, ніщо не може їх розлучити. Утім, Дженні помирає. Від раку.

20 травня 2020р.
Підсумкова контрольна робота із зарубіжної літератури

час проведення 9-00 - 10-00 

пройти тести за посиланням

Тести можна виконати тільки ОДИН раз.

12 - 15 травня 2020 р.

Проблема входження молоді у дорослий світ і зіткнення з жорстокістю у романі Гарпер Лі «Убити пересмішника». Моральні ідеали твору.

Завдання:  Написати твір - мініатюру «Чого навчився я у героїв твору Гарпер Лі «Убити пересмішника»?

В творі порушується багато проблем суспільства. Однак, однією з головних є становлення людини, особистості, формування людського характеру. Головні герої твору – в більшості діти. Які вони? Як живуть? Що впливає на їхній світогляд?

«Є в людині щось таке, що не підкоряється більшості, – це совість». Це рядки із твору Гарпер Лі «Убити пересмішника».
- У творі переплітаються дві сюжетні лінії, а ще у ньому є дві об’єднані теми: толерантність і справедливість.
Словникова робота - Що таке толерантність? ( толерантність – це терпимість до чужої думки, віри, це позитивне відношення до оточуючих)

- Які риси характеру притаманні толерантній людині? ( доброзичливий, людяний, мудрий, відповідальний)

- А яку людину називають справедливою? ( чесну, відповідальну)

Письменниця розглядає тему толерантності через стосунки дітей адвокатаДжема і Джіни з Артуром Редлі на прізвисько «Страхолюд».



А тему справедливості – на прикладі адвоката АттікусаФінча, який не побоявся захищати Тома Робінсона, не зважаючи на його расову приналежність.




Перша сюжетна лінія роману.

Артур Редлі живе в напівзруйнованому будинку на одній вулиці з Фінчами. Говорять, що він «Страшко». Через що і не виходить з будинку. Діти всіляко намагаються виманити його. Несподівано він відповідає дітям взаємністю, обдаровує їх незначними подарунками. А з часом появляється у житті дітей якраз у той час, коли найбільше потрібний.

Коли Юел, якого Аттікус звинуватив у брехні,вирішив помститися дітям адвоката, тоді й приходить на допомогу той, кого вони найбільше боялися.

Друга сюжетна лінія роману

Аттікус Фінч – батько Всевидька і Джима, адвокат. Місцевий суддя призначає його захищати чорношкірого чоловіка Тома Робінсона, якого неправдиво звинувачують і зґвалтуванні білої жінки. Аттікус розуміє, що цю справу він не зможе виграти. Та він сміливо захищає Тома.

-         Чому твір має таку назву?

-         Кого можна назвати пересмішником у творі?

Мудра порада Аттікуса пов’язує ці історії між собою .

«Не можна по-справжньому зрозуміти людину, поки не опинишся на її позиції…Потрібно залізти в її душу і побути в ній.»
Діти Джем і Джіна живуть щасливо, не зважаючи на те, що в ранньому віці вони втратили матір. Але коли в їхньому житті з’являється Страхолюд Редлі, їхні погляди на оточуючий їх світ змінюються.
Спочатку вони його боялися Артура Редлі, потім їм стало цікаво. АттікусФінч був не задоволений поведінкою своїх дітей по відношенню до Страхолюда, тому він намагався виховувати у дітей повагу до оточуючих, чемно поводитися з ними, бути справедливими, толерантними. Діти розуміють, що дії проти негра Тома Робінсона незаконні, вони щиро хочуть йому допомогти.

Подумайте

 - Чому автор висвітлює цю історію?
- Що хоче цим показати?
- Як у творі показано, що чорношкірі мешканці поважають адвоката АттікусаФінча?

Є в країні чесні і порядні люди, здатні розуміти проблеми людей, у яких може бути і інший колір шкіри. Негри до останнього не покидали судове приміщення і тільки коли адвокат виходив, вони шанобливо піднялися.
Світ дорослих для дітей видається жорстоким. Вони не можуть спокійно реагувати на історію з негром і тому вважають , що це однаково як убити пересмішника, тобто зробити великий гріх. Джіма порівняла життя Тома Робінсона з пересмішником і зрозуміла, що люди такі жорстокі.



На світогляд дітей, на формування рис їхнього характеру впливають поради батька, якого вони поважають, а також історії з Артуром Редлі та Томом Робінсоном.
Підсумок

- Герої роману так чи інакше зв’язані з боротьбою за права кожної людини – незалежно від кольору її шкіри. Адвокат Аттікус Фінч, справедлива і чесна людина, захищає ці права в суді. Він намагається прищеплювати своїм землякам почуття поваги до людських прав. Виховує своїх дітей чесними і мужніми, непримиренними до будь-якого пригноблення людини людиною, до всякого насильства і несправедливості. У творі «Убити пересмішника» висвітлюється багато моральних і суспільних проблем. Америка 30-х років ХХ століття представляла собою країну, чорношкіре населення якої було позбавлене громадянських прав. Знаючи про це, Аттікус Фінч все ж береться захищати негра, знаючи заздалегідь, що програє справу.

08 травня 2020р.

Урок мужності, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожногороку 9 травня ми відзначаємо День Перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу- його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

 

 

 

07 травня 2020р.
Життєвий шлях американської письменниці Гарпер Лі. Історія створення, особливості сюжету роману «Убити пересмішника» 

Завдання:

1. Ознайомитись з біографією Гарпер Лі, з історією написання роману «Убити пересмішника» .

2. Виправити помилки в сюжетному ланцюжку твору( виконати завдання в зошиті).

Американська письменниця Нелл Гарпер Лі відома як «автор одного роману», «Убити пересмішника», написаного у 1960 році. Книга займає сорокове  місце у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу «Ньюсвік» (на першому місці «Дон Кіхот» Сервантеса). У 1962 році «Убити пересмішника» Гарпер Лі було відзначено найпрестижнішою в Сполучених Штатах літературною премією, Пулітцерівською. Цей роман  включений до шкільної програми у 80%  навчальних закладів США, а тепер його вивчають у 9 класі й учні українських шкіл. У чому секрет такої популярності твору у читачів, чим він важливий і дітей, і для дорослих?  

Дія роману відбувається у США, штат Алабама, провінційне містечко Мейкомб (проте на карті ви його не знайдете, воно вигадане письменницею).

Художній час – 1933-1935 роки. В історії США це роки Великої депресії.

У 30-х роках ХХ століття більшість країн світу потерпали від надпотужної економічної кризи, що набула небаченої гостроти та глобального характеру. Найболючішою вона стала для найбіднішого населення країн. Безробіття, втрата житла, голод супроводжували скорочення обсягів промислового виробництва. Кризу в США назвали Великою депресією.

Розповідь у романі «Убити пересмішника» ведеться від імені однієї із головних героїнь твору Джін Луїзи Фінч.

-  Як ви думаєте, розповідає дівчинка чи доросла жінка?

 Це розповідь дорослої людини, що згадує події свого дитинства так, ніби це відбулося учора. Проте висновки й спостереження головної героїні є свідченням її дорослості, а не шести-восьмирічної дитини.

Головні герої твору:

батько - адвокат Аттікус Фінч;

його діти школярі –Джем та Джін-Луїза (Всевидько);

Ділл – товариш Джема та Джіни-Луїзи;

 Том Робінсон, якого захищає в суді Аттікус;

сусід Артур Редлі ( «Страхолюд»);

дорослі та юні жителі містечка.

У романі «Убити пересмішника» декілька головних героїв – це діти адвокати АттікусаФінча Джем і Джін Луїза (Всевидько)  та їхній кращий друг Дел та сам Аттікус. Лінія головних героїв представлена дітьми й дорослою людиною. Родина Фінчів є ідейно-смисловим центром твору. Саме зв’язки й контакти головних персонажів з їхніми родичами, сусідами та мешканцями Мейкомба в цілому рухають розвиток сюжетної лінії твору.

У творі дві сюжетні лінії.

Перша -  навколо Артура Редлі (Страхолюда), котрий живе в розваленому будинку на одній вулиці з Фінчами і, за балачками оточуючих, являється якимсь монстром. Діти бешкетують, всяко хочуть виманити Страхолюда . Несподівано Страхолюд відповідає їм взаємністю, даруючи їм невеличкі подарунки до тих пір, доки вони не потоваришують .

Друга – про батька Всевидька і Джема, адвоката Аттікуса Фінче. Місцевий суддя призначає його захисником темношкірого чоловіка Тома Робінсона, якого звинуватили в згвалтуванні білої дівчини. Аттікус підозрює, що справу буде програно, але  сміливо протистоїть труднощам, в якийсь момент героїчно стаючи між своїм клієнтом і натовпом людей.

Універсальність. Роман можуть читати і діти, і дорослі, і підлітки, причому дорослі не будуть навіть робити ніяких знижок на те, що твір спочатку замислювалося тільки як дитяча література.

Багатоплановість. Тут розглядається величезна кількість проблем, які гранично просто і зрозуміло описуються в дрібницях, і навіть якщо подивитися на їх перерахування, вже може вийти непоганий твір.

Автобіографія. У процесі прочитання стає зрозуміло, що викладені автором думки беруться з особистого досвіду. У момент створення «Убити пересмішника» про що писати, автор не думала, - вона знала.

Страшні моменти. Незважаючи на те що спочатку книга є дитячої, навіть дорослі іноді помічають деякі лякають моменти, які насправді відображають нашу з вами дійсність. Причому це відноситься не до жахів з приводу гноблення чорношкірих, а, наприклад, до атмосфери, створюваної Страшилой - дивною людиною, які проживають в похмурому будинку і провідним самотній спосіб життя. виховання. Так як це саме виховний роман, даній темі приділяється окрема увага, і навіть проблема гноблення чорношкірих в кінцевому підсумку йде на другий план. Аттікус постає перед нами в ролі ідеального батька, і виявляється, що навіть не потрібно читати ніякі книжки з підліткової психології, щоб в результаті якось порозумітися з дитиною, і досить прочитати цю книгу, тому що ні одна фраза, яку обороняли Аттікус про виховання своїх дітей, не може називатися некоректною, дурною або зайвою. При цьому, в кінцевому підсумку, комфортно себе відчуває сама дитина, а не батьки.

Расизм. Автор зачіпає і цю делікатну тему, яка особливо актуальна для південних штатів Америки тих років.

Стадне почуття. Дитина втихомирює величезний натовп простими словами, розділивши їх на дрібні складові і змусивши кожного задуматися над тим, що відбувається.

Самостійна робота.

Перед вами сюжетний ланцюжок цього твору. Але він відтворює події непослідовно. Знайдіть помилки, запишіть в зошит правильний варіант

·         Діти Джем, Джіна–Луїза з батьком проживають у місті Мейкомба – Боб Юелл та його вчинки - знайомство з Діллом –поранений Джем на руках Артура Редлі – боротьба Аттікуса  Фінча в суді за свого підзахисного - боязнь дітей хлопця  Артура Редлі – діти намагаються виманити Редлі з будинку – знаки уваги Редлі - діти на стороні батька та Тома Робінсона - Боб Юелл,  Мейєлла та її батько  говорять неправду –смерть Тома Робінсона - суд – причина смерті  Боба Юелла за висновками шеріфа – спільний висновок – Артур Редлі супроводжує Джема додому – люди ображають  дітей Аттікуса- жалкування Джема .

05 травня 2020р.

Образи – символи в романі Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом».

Завдання:
1. Створити опорний конспект.
2. Завдання вікторини «Для уважних читачів» виконати письмово.
3. Прочитати роман американської письменниці Гарпер Лі
« Убити пересмішника».




У романі виникає з перших сторінок тема протесту проти небажаного майбутнього, тема заперечення суспільства, де людина є придатком машини, де нівелюється особистість. У романі звучать гіркі слова : « Ми живемо в час, коли люди вже не являють собою цінність…Людина в наш час – як паперова серветка: в неї сякаються, бгають, викидають, беруть нову; сякаються, бгають, викидають…Люди не мають свого обличчя».

Вікторина «Для уважних читачів»

Визначте, хто з героїв роману «451° за Фаренгейтом» р. Д. Бредбері сказав ці слова.

■ «Це було б смішно, якби не було так серйозно».

■ «Важко визначити мить народження дружби. Коли по краплині наповнюєш посудину, буває одна, остання, яка переповнює її, й рідинапереливається через вінця; отак і серед багатьох добрих вчинків є якийсь, що переповнює серце».

■ «Зрештою, ми живемо в таку пору, коли люди не мають жодної цінності. людина — наче паперова серветка: в неї висякуються, зминають, викидають. Ніхто не має свого обличчя».

■ «Ненавиджу римлянина на ймення Статус-Кво... Дивися на все з подивом, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці й оплачену грішми. Не проси гарантій, не шукай спокою — його зараз не існує на білому світі. А коли і є, то він родич мавпи-лінивця, що висить день і ніч на дереві вниз головою і спить, спить протягом усього життя. До дідька!.. Струсони дерево, хай те ледащо гепнеться об землю!»

■ «Насамперед ми повинні побудувати фабрику дзеркал і цілий рік випускати дзеркала, дзеркала й нічого більше, щоб люди могли добре роздивитися себе в них».

■ «А ще думав про книжки. І вперше зрозумів, що за кожною стоїть людина. Людина плекала свої думки. Потім витрачала хтозна-скільки часу, аби їх викласти на папері. А мені це досі й на думку не спадало».

■ «Але в людини є чудова риса: якщо треба починати все з самого початку, вона не зневірюється і не втрачає мужності, бо знає, що це дуже важливо і варто зусиль».

■ «Не вимагайте гарантій. І не чекайте порятунку від чогось одного — від людини, машини чи Бібліотеки. Створюйте самотужки засоби порятунку,— і якщо втопитеся, то принаймні знатимете, що пливли до берега».

■ «На все свій час. Так. Час руйнувати і час будувати. Так. Час мовчати і час говорити».

■ «життя коротке, отож треба перш за все працювати, а після роботи — розважатися досхочу. І навіщо навчатися чогось іншого, крім уміння натискувати на кнопки, вмикати перемикачі, загвинчувати гайки і припасовувати болти?»

■ «Отже, тепер вам ясно... чому книжки викликають таку ненависть, чого їх так бояться? Вони показують пори на обличчі життя. Тим, хто прагне спокою, хотілося б бачити лише воскові лиця, без пор, безволосі й невиразні».

■ «Переказ переказу! Витяг із переказу переказу! Політика? Один стовпчик, два рядки, заголовок! І за хвилину все випаровується з пам’‎яті. Крутіть людський розум у шаленому смерчі — швидше, швидше! — руками видавців, підприємців, дикторів, так, аби відцентрова сила викинула геть усі непотрібні, зайві, шкідливі думки!»

■ «Спадковість і оточення — дивні речі. Не дуже просто позбутися всіх диваків за якихось кілька років. Домашнє оточення може звести нанівець усе, що намагається прищепити школа. Ось чому ми весь час зменшували вік дітей для вступу в дитячі садки і тепер вихоплюємо їх мало не з колисок».

■ «Не можна побудувати дім без цвяхів і дерева. Отож коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людинастала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного. Хай забуде, що існує така штука, як війна. Хай уряд нездатний, нестійкий, душить податками — це краще, ніж заворушення в народі! Головне — спокій».

■ «Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам’‎ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова торік. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці. І вони будуть щасливі, бо ті «факти» не змінюються. Але боронь боже втаємничувати їх у таку непевну матерію, як філософія чи соціологія — вони можуть спробувати пов’‎язати деякі речі та явища. А це призводить до меланхолії! Той, хто вміє розібрати й зібрати телевізорну стіну,— а тепер це можуть майже всі,— щасливіший за того, хто намагається виміряти й математично обчислити Всесвіт, бо той Всесвіт не можна ні виміряти, ні обчислити, не відчувши власної мізерності й нікчемності. Я знаю, бо сам намагався зробити це!»

Завдання: прочитати роман американської письменниці Гарпер Лі « Убити пересмішника».

30 квітня 2020р.

Натовп і влада. Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільстві за романом-антиутопією Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом»

…пам’ятайте одну важливу річ:
Самі ми нічого не варті.
Ми – ніщо. Але те, що ми зберігаємо в собі,
колись може допомогти людям.
Проте навіть тоді, коли ми вільно мали в руках книжки,
То не користувалися з усього, що вони
нам давали.
Ми і далі паплюжили пам’ять померлих.
Ми плювали на могили тих, хто жив до нас.

Гренджер, герой твору «451° за Фаренгейтом»

Зверніть увагу

Тут і далі: цитати з роману «451° за Фаренгейтом» Р. Д. Бредбері наведено у перекладі Є. Д. Крижевича.
У різних перекладах можна зустріти різне написання імен героів твору Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом»: Гай Монтег і Ґай Монтеґ (англ. GuyMontag), Ґренджер і Гренджер (англ. Granger), Кларіс, Кларис і Кларисса (англ. Clarisse) Маклелен (Маклелан, Маклеллан і Маклеллен; англ. McClellan).

Продовжуємо аналізувати роман

Шпигунські пристрасті, детектив, бойовик, інтригу, фантастику змішано в романі-антиутопії Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом». А фінал – як у «новій» драмі: відкритий…Він на розсуд читача, для його міркувань і здогадів. І це робить роман незвичайним, захопливим, повчальним, хоча мораль, ідею твору – у письменника ані слова. З одного боку він ніби зазирає в майбутнє, застерігає від помилок, які можуть у тому майбутньому мати фатальні наслідки, а з іншого – говорить про минуле: тоталітарний режим, трагедію особистості в ньому, жорстоке переслідування інакомислячих.



Словникова робота (письмово)

Цивілізація – розвинене суспільство з високою матеріальною культурою, передовою наукою, технікою.
Культура – усі матеріальні й духовні цінності, створені розумовою та фізичною працею.
Абсурд – безглуздя.
Крах – катастрофа.
Антиутопія – вигадане суспільство, яке є антитезою утопії (художнє (іноді алегоричне) зображення ідеального чи наближеного до нього суспільного устрою.).Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль, що здійснюється авторитарним або тоталітарним урядом.

Тоталітарний, або авторитарний, режим заснований на страху громадян і на диктаті правлячих кіл.

Дайте письмову відповідь на питання:- Поясніть сенс назви роману.

- Скільки частин у романі, їх назви?

- Який епіграф вибрав Бредбері до свого роману?

- Чим пишається Монтег на початку роману?

- Скільки років працював Монтег пожежником?

- Чому Монтег став пожежником?

У нього не було вибору. Його дід і батько були пожежниками. Він навіть уві сні бачив себе пожежником



- Чому, на думку Клариси, Монтег не схожий на інших пожежників?

- Що змінилося в характері та почуттях Монтега після зустрічі з Кларисою?

«Йому здалося, що він раздвоївся навпіл і одна його половина була гаряча, як вогонь, а інша – холодна, як лід…І кожна половина намагалася знищити іншу.»


- Про яку допущену кимось помилку думає Монтег під час роботи в 3-поверховому будинку в старій частині міста?

Будинок не був порожній, як бувало раніше. У ньому була стара жінка, господиня, яка не захотіла йти і згоріла разом зі своїми книгами і будинком. - Що говорить Кларіса про телевізійні передачі?

«Я рідко дивлюся телевізор, тому у мене залишається час для навіжених думок.»



Монтег зустрічає оригінально мислячу Кларісу,заздрить її вмінню знаходити незвичайне у звичайному, вражений вірністю своїх «жертв» книгам. Потім сам рятує книги від вогню. Рятує душу. Шукає відповіді на питання, які його мучать. У нього, як каже він сам,« пожежа в душі, яку не загасити». Таким чином, ми можемо зробити висновок, що зустріч, навіть із однією людиною, здатна змінити нас і світ навколо нас.

Зверніть увагу на те,як закінчується фраза про щасливих людей, яку проголосив брандмейстер Бітті, який прийшов провідати хворого Монтега:

«Набивайте людям голови цифрами…нешкідливими фактами…їм буде здаватися, що вони дуже освічені, що вони рухаються вперед, хоча насправді вони стоять на місці».

Давайте порівняємо наш час із «майбутнім по Бредбері».

Отже, телебачення показує в основному розважальні передачі та численні серіали. В програмі практично немає місця навчальним, пізнавальним, дитячим передачам. На екрані багато насильства, еротики, низькопробних шоу…«Майбутнє по Бредбері» дійсно наступає на нас, розплющуючи і спотворюючи наші душі. Масова культура йде вшир, не зачіпаючи глибини,не обтяжуючи людей питаннями і проблемами.

Чим насправді був механічний пес?




Вдосконалена рушниця, яка сама знаходила мету і била без промаху з допомогою уколу голкою.

- «Є підстави підозрювати горище будинку№11 по Елм-Стріт.»

Що це за запис?

Це телефонограма – донос на сусідів, в будинку яких є книги.

По телевізору показали, як Монтега зловили і механічний пес випустив в нього свою смертоносну голку, хоча насправді це була інсценізація, а справжньому Монтегу вдалося обдурити переслідувачів і сховатися у лісі в таборі бродяг, колишніх вихованців Гарвардського і інших університетів, які переховуються від поліції і зберігають знання шляхом запам’ятовування змісту книг. Ці люди вбачили своїм головним завданням зберегти знання, зберегти їх в цілості і мати можливість передати їх наступним поколінням.

- Чим закінчилась війна?

За лічені секунди міста не стало, залишилася лише купка попелу.
- Який настрій викликає твір? Чи підходить до нього визначення «трагічний оптимізм»? Свої міркування обґрунтуйте.

28 квітня 2020 р.

Провідні теми, мотиви й проблеми роману Бредбері «451° за Фаренгейтом». Тема знецінення культури.

Завдання:

1.Опрацювати матеріал, створивши опорний конспект.

2. Охарактеризувати образ Гая Монтега.

Там, де спалюють книги, скоро будуть горіти й люди.
Генріх Гейне
Є злочини гірші, ніж спалювати книги.

 Наприклад – не читати їх.
 Рей Дуглас Бредбері

Аналіз роману Рея Дугласа Бредбері «451 градус за Фаренгейтом»

 Історія задуму й створення роману «451 градус за Фаренгейтом»

Роман американського письменника Рея Бредбері в жанрі наукової фантастики вперше побачив світ окремим  виданням у 1953 році, у видавництві «BallantineBooks».

Книга була присвячена автором «Донові Конгдону із вдячністю». Влітку 1949 року Рей Бредбері автобусом приїхав до Нью-Йорка й оселився в хостелі Американської асоціації молодих християн. Він запропонував до друку свої твори дванадцяти видавництвам, але ніхто не зацікавився. На щастя, Дон Конгдон, літературний агент Бредбері, вийшов на видавництво «Даблдей», яке в цей час готувало збірку творів наукової фантастики. Твори Рея Бредбері зацікавили видавця Уолтера Бредбері (тезки літератора-початківця), який погодився видати твори Бредбері-письменника за умови, що оповідання будуть тематично об’єднанні в роман. Так народилися «Марсіанські хроніки», що стали візитною карткою митця  у велику літературу. Книга перевернула читацьку уяву про наукову фантастику. Сам Бредбері вважав «Марсіанські хроніки» кращим своїм творінням.

Всесвітнє визнання прийшло до Бредбері з публікацією у 1953 році роману «451 градус за Фаренгейтом». В основу твору лягли два оповідання: «Пожежник», надрукований в журналі «GalaxyScienceFiction» у 1951 році, та «Пішохід». «Пожежника» Рей Бредбері надрукував на взятій напрокат у громадській бібліотеці друкарській машинці на основі рукописних заміток. Дебютна публікація вийшла частинами в журналі «Playboy», що тільки починав набирати популярність.

Фантастичний роман Рея Бредбері відразу зазнав цензурування в США. Було видано два варіанти, одне видання - для дорослих, друге - для школярів. Видавництво «BallantineBooks», що робило видання для шкільних бібліотек, самовільно змінило деякі рядки зі словами «прокляття», «пекло», а 70 фрагментів тексту переробило або вилучило з твору, що було порушенням авторських прав. Ніяких пояснень про зміни тексту читачам не надали, тобто цензура була прихованою, таємною. Друкування паралельних видань - повне для дорослих і цензуроване для школярів - тривало шість  років. Потім ще шість років продавали лише цензуроване видання. Утиски цензури були помічені лише в 1980 році прихильником Бредбері. Тільки після цього автор домігся у видавництва друку лише повного тексту роману, інакше ті мали сплатити грошове стягнення.

Історія з цензурою творів Бредбері привернула увагу Американської бібліотечної асоціації, яка виявила, що шкільні клуби так чи інакше скорочували книги. В результаті на шкільних виданнях почали розміщати помітку, що це видання шкільного книжкового клубу.

Жанрові особливості роману-антиутопії та сенс назви твору

Літературознавці визначають жанр «451 градусу за Фаренгейтом» як роман-антиутопію.

Антиутопія - зображення в художній літературі небезпечних наслідків, пов'язаних з експериментами над людством задля його «поліпшення», певних, часто принадливих соціальних ідеалів, антитеза утопії, що зображувала ідеально щасливе суспільство.

До другої половини XX століття домінувала соціальна антиутопія, але після Другої світової війни з'явилися жанрові різновиди антиутопії, зокрема гротескно-сатиричної, філософсько-психологічної та інтелектуально-іронічної спрямованості. Усвідомлення негативних наслідків діяльності людини - науково-технічного прогресу, урбанізації, масштабних впливів на природу, перегонів з озброєння сприяло створенню нових моделей антиутопії: екологічної, технологічної, політичної тощо. 

Англієць Ч. Уоллі, автор книги «Від утопії до кошмару», зауважував: «Все менший відсоток уявного світу - це утопії, всезростаючий його відсоток - кошмари».

Як один із кошмарів урбанізованого суспільства, що претендує називатися ідеальним, а насправді є моделлю тоталітаризму, постає перед читачем і роман-антиутопія Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом».

Назва роману пов’язана з температурою 451 °F (233 °C), що на думку Бредбері є температурою самозаймання паперу (вчені встановлюють температуру самозаймання паперу при 424–475 °F (218–246 °C) в залежності від його товщини, щільності та складу). 

Художній час роману – майбутнє, у якому технічний прогрес може все. Побутові прилади принесли людині дуже багато зручностей, звільнили час, зробили її життя комфортним. Але комп’ютери, телефони, теле- і радіоапаратура не можуть замінити звичайного спілкування між людьми, воно стає проблемою: люди перестають розуміти одне одного.Вони втрачають людські почуття:любов, дружбу, взаємовиручку, стають байдужими до природи, до книг. У цьому світі тепер кожен живе сам по собі.

Такий стан речей підтримується державою, а людьми в ній маніпулюють. 

Головним ворогом такої держави стають книги, які розповідають про реальне життя. І з ними починають справжнісіньку боротьбу: за наказом влади їх спалюють. А тих, хто їх рятує, переховує, оголошують теж ворогами: Їх переслідують і знищують.

Таку нещадну боротьбу, за іронією долі, ведуть пожежники, які колись сміливо рятували духовне надбання людства.




В романі «451 градус за Фаренгейтом» автор порушує проблеми:

• людини і техніки;
• людини і природи;
• стосунків народу та влади в тоталітарному суспільстві;
• людини і мистецтва, художнього слова;
• цінності людського життя.

23 квітня 2020р.

Рей Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом». Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом».

Завдання: 

1. Передивіться відео-презентацію про життя та творчість Р.Бредбері.

2. Штрихи до портрета Р. Д. Бредбері (запис у зошитах)

3. Знати зміст роману «451° за Фаренгейтом».

«Письменник, що пророкує майбутнє» — саме так називають Рея Дугласа Бредбері — видатного фантаста, чиї твори захоплюють своєю неймовірністю, оригінальністю. Коли їх читаєш, здається, що людина не здатна таке навіть уявити. Поринаєш разом із героями творів у майбутнє, у минуле, супроводжуєш скрізь, співчуваєш їм, перебуваєш поруч із ними й намагаєшся навіть допомогти.

Сьогодні ми часто чуємо нарікання на те, що в суспільстві знижується цікавість до читання, особливо у молоді. Чому це відбувається? Чому книги, читання зникають з повсякденного життя переважної більшості громадян? Чому менше читають? Можливо, нічого страшного в цьому немає? Щоб розібратися в цьому , звернімося до роману Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом».

21 квітня 2020 р.
ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ ПОВІСТІ М.О. БУЛГАКОВА «СОБАЧЕ СЕРЦЕ».

Завдання:
1. Зробити міні-конспект до теми
2. Написати твір-мініатюру «Яку пораду я можу дати Шарикову», або написати лист професору Преображенському.
3.Пройти тест (до 22 квітня) за посиланням

Повість Булгакова не тільки поставила перед читачем суспільно-політичні та морально-етичні питання.У творі автор відобразив також характерний для свого часу соціальний конфлікт — протистояння натовпу, масової свідомості й інтелекту, культури.

Заповніть таблицю «Соціальний конфлікт у повісті «Собаче серце».
СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІК У ПОВІСТІ «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»

Соціальні групи


Інтелігенція
Пролетаріат
Представники

Погляди

Пес стає людиною, але його вчинки визначають гени, отримані від п’яниці й хама Клима Чугункіна: «…у нього вєе не собаче серце. І саме паршиве із всіх, які існують у природі!». Контраст між інтелектуальним початком, втіленим в інтелігентних людях, фізіологах Преображенському й Борменталю, і темними інстинктами «гомункула» Шарікова (з низьким, скошеним чолом) настільки разючий, що створює не тільки комічний, гротескний ефект, але й офарбовує в трагічні тони. Результат експерименту професора Преображенського, який нічого доброго не приніс, показав, що Людина не може брати на себе роль Творця і грубо вмішуватися в природу. Шариков приносить у дім і життя професора разруху.
Але в повісті революція – це теж експеримент. Швондер – це представник нової генерації, який вийшов із пролетаріату і став «господарем життя».



Давайте виведемо таку логічну формулу двох експериментів:



- Виходячи з цієї формули зробіть висновок, яким був задум М.Булгакова?
- Яким прийомом скористався автор?

Висновок

Цей науковий фантастичний експеримент, описаний у повісті М.Булгакова, заснований на алегорії. Учений повинен нести відповідальність за свій експеримент.
Твір розглядається як алегорія трансформації всього радянського суспільства під час революції як застереження про небезпеку людського втручання у справи природи.
Повість «Собаче серце» несе в собі чіткий авторський погляд на те, що відбулося в країні в 20-30-х роках ХХ ст..
Цей експеримент називався будівництвом соціалізму. З усього видно, що автор сприймав цей експеримент цілком критично і скептично, тому повість набула жанру сатири. На думку М.Булгакова, нова радянська людина – це симбіоз бродячого собаки та алкоголіка.
Письменник вважав неможливим втручання в звичайний хід історії, який міг зашкодити й самим експериментаторам. І дійсно, як бачимо, історія це підтвердила.
У 1988 році, рівно через рік після публікації в журналі «Знамя», повість була екранізована ( реж. Володимир Бортко)20 листопада 1988 року в ефірі Центрального телебачення відбувся перший показ. Фільм має 7 нагород на різних фестивалях кіно.

Після виходу повісті та її екранізації виникло таке поняття як «шариківщина».




Шариков пишається низьким походженням, своєю неосвіченістю, оскільки лише це високо його піднімає над тими, хто виділяється розумом, духом. На його думку, таких як професор Преображенський, потрібно втоптати в бруд для того, щоб Шариков міг піднятися над ними.
Нелюдська сутність шарикових завжди вичікує слушного моменту. Коли він настає, такі істоти перетворюються на монстрів, щоб схопити свою здобич. Таке їхнє справжнє обличчя. У них усе святе й високе перетворюється на свою протилежність. Найсташніше, що таким людям вдалося домогтися чималої влади. Вони готові освічених культурних людей перетворити на стадо своїми антигуманними методами (пресинг, залякування, насилля), щоб легше було ними управляти. Прикладів шариківщини, на жаль, достатньо і сьогодні. Усі людські почуття у них витісняє інстинкт самозбереження.

14 квітня 2020 р.

Література ХХ-ХХІ ст. Життя, історія,культура

10 квітня 2020 р.

Контрольна робота  "Нова драма кін.ХІХ - поч.ХХ ст."

08 квітня 2020 р. 

Підготовка до контрольної роботи. 

07 квітня 2020 р.

Бернард Шоу. «Пігмаліон».

Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва,

збереження національної культури, розвитку мови.

03 квітня 2020 р.

Динаміка образу Елайзи Дулітл. Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови.

1 квітня 2020 р.

Бернард Шоу (1856–1950).«Пігмаліон». Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».

 http://youtube.com/watch?v=y8pczjGwtPw  - експрес-урок;

Пигмалион Б. Шоу #КлассикаКино - YouTube

https://www.youtube.com › watch

Б. Шоу "Пигмалион" - YouTube

https://www.youtube.com › watch

Джерело: інтернет.

31 березня 2020 р.
Генрік Ібсен. «Ляльковий дім» (тести)

20 березня 2020 р.
Готуємося до роботи з твором Г. Ібсена «Ляльковий дім»

18 березня 2020 р.
Для опрацювання п'єси Г.Ібсена "Ляльковий дім"

13 березня 2020 р

«СТАРА» І «НОВА» ДРАМА. ЗМІНИ УДРАМАТУРГІЇ ПОРУБІЖЖЯ XIX-XX СТ. РОЛЬ ГЕНРІКА ІБСЕНА В РОЗВИТКУ СВІТОВОЇДРАМАТУРГІЇ, ЙОГО НОВАТОРСТВО. «ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ» Г. ІБСЕНА ЯКСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ДРАМА

                                                                                          Джерело: інтернет