8 клас

Список літератури на літо для 9 класу

1. Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля Гуллівера» (1 частина) (роман)

2. Йоганн Вольфганг Ґете «Вільшаний король»,  «Травнева пісня». (вірші)

3. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер «До радості» (вірш)

4. Генріх Гейне. Вірші зі збірки «Книга пісень» («На півночі кедр одинокий…», «Не знаю, що стало зо мною…», «Коли розлучаються двоє…»)

5. Джордж Ноел Гордон Байрон. Вірші «Хотів би жити знов у горах…», «Мій дух як ніч…». Поема «Мазепа» або «Паломництво Чайльд Гарольда»

6. Олександр Сергійович Пушкін. Вірші «Я пам’ятаю мить чудову…», «Я вас кохав…», «Я пам’ятник собі поставив незотлінний…»; роман у віршах «Євгеній Онєгін»

7. Михайло Юрійович Лермонтов. Вірші «Сосна», «І нудно і сумно…», «На дорогу йду я в самотині…»; роман «Герой нашого часу»

8. Оноре де Бальзак «Гобсек» (повість) 

9. Микола Васильович Гоголь «Ревізор» (комедія), «Шинель» (повість)

10. Генрік Ібсен «Ляльковий дім».  Або  Бернард Шоу «Пігмаліон» (п’єси)

12. 1-2 твори за вибором учнів і вчителя

Ерік Вольф Сігел  «Історія одного кохання»

Рей Дуглас Бредбері «451° за Фаренгейтом»

Михайло Опанасович Булгаков «Собаче серце»

Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар»... 

Гарпер Лі «Убити пересмішника»

20.05.2020 р.

Підсумковий урок. «Гортаючи сторінки прочитаних книг...»

  Домашнє завдання: ( до 18.05)

• виконати завдання №3 в зошиті і надіслати на електронну пошту вчителя: grytsykl@gmail.com  до 26.05;

     Ми подолали довгий шлях — від найдавніших книг до творчості В. Шекспіра, зробили для себе чимало відкриттів, збагатилися знанням людської душі. Пригадаймо, які книги й письменники подарували нам приємні години читання та свій життєвий досвід

 Завдання №1. 

     1) Що означає назва Біблії?

     2) Як з грецької перекладається ім'я Гомер? 

     3) Фантастична істота з поеми Гомера, що відрізнялася силою та жор-стокістю. 

    4)  Острів — батьківщина Одіссея. 

    5)  Кого називали у Давній Греції десятою музою? 

    6)  Від якого слова утворився термін «лірика»?

    7)  Якого з міфологічних героїв уславлює Есхіл?

    8)  Які поеми наслідував Вергілій, працюючи над «Енеїдою»? 

    9)  Хто з поетів уперше порівняв творчий доробок митця із пам'ятником? 

  10)  Найвідоміша поема Овідія, у якій розповідається про перетворення. 

  11)  Хронологічні межі Середньовіччя. 

  12)  Засновник жанру рубаї у східній поезії. 

  13)  Східний поет, математик, астроном, філософ.

  14)  Кому найчастіше присвячувалися твори рицарської поезії? 

  15)  Хто був сюзереном графа Роланда? 

  16)  З яких частин складається «Божественна комедія»?

  17)  Італійський поет-гуманіст, автор сонетів. 

  18)  Якою мовою були написані вірші зі збірки «Канцоньєре»? 

  19)  Роман «Дон Кіхот» замислювався як... 

  20)  Де був написаний знаменитий роман Сервантеса? 

  21)  Ким був головний герой роману «Дон Кіхот»?

  22)  Яку назву мав лондонський театр, у якому працював шекспір?

  23)  У якому місті відбуваються події трагедії «Ромео та Джульєтта»? 

  24)  Яку назву має проблема авторства творів англійського драматурга? 

       Завдання №2. «Устами героїв відомих творів...»

Ø Для кожного з героїв прочитаних творів цінність життя полягає у чомусь своєму, особливому. Чи відчули ви, що для них найголовніше у житті?

Ø Спробуйте від імені літературних героїв продовжити речення: «Жити — це...».

Наприклад:

    1)  Одіссей: «Жити — це побудувати царство».

    2)  Ахілл: «Жити — це перемагати».

    3)  Прометей: «Жити — це горіти».

    4)  Роланд: «Жити — це служити сюзерену і Батьківщині».

    5)  Дон Кіхот: «Жити — це діяти, боротися з несправедливістю».

    6)  Гамлет: «Жити — це мислити».

    7)  Ромео і Джульєтта: «Жити — це кохати».

Запишіть ці вислови у зошиті. Вони є гідними уваги та поваги, чи не так?

   Завдання №3. 

Кожен отримує одну з тем, що вивчалися протягом року. Потрібно оформити на папері презентацію своєї теми, обравши для неї символи та записавши авторів книг та їх назви.

Тема 1. Найдавніші книги людства (якщо ваше прізвище починається на літеру Б, В, Г, Д)

Тема 2. Безсмертні поеми Гомера (якщо ваше прізвище починається на літеру Є, К, Л)

Тема 3. Антична поезія (якщо ваше прізвище починається на літеру М, Н, О)

Тема 4. Середньовічна література (якщо ваше прізвище починається на літеру П, Р)

Тема 5. Література Відродження (якщо ваше прізвище починається на літеру Т, Ц, Ч)

Тема 6. Творчість Шекспіра   (якщо ваше прізвище починається на літеру Х, Ш, Щ)

  Зразки робіт ( не для копіювання в зошит)

18.05.2020 р.

Контрольна робота за темою "Література ХХ-ХХІ ст." (творчість Антуана де Сент-Екзюпері та Річарда Баха)"

посилання на тест 
Звертаю Вашу увагу на те, 
що виконати роботу можна лише 1 раз.

Шановні учні!

18.05.2020 р. за графіком контрольна робота за темою "Література ХХ-ХХІ ст." (творчість Антуана де Сент-Екзюпері та Річарда Баха)".

Завдання будуть надані через посилання на Google-форму. 

Час на виконання контрольної роботи - 12.00-15.00

Дата уроку:  13.05.

Тема 13. Річард Бах "Чайка Джонатан Лівінгстон". Алегоричні образи у повісті. Утілення прагнення до високої мети в образі чайки Джонатана.

    Домашнє завдання: ( до 18.05)

• опрацювати  матеріал з сайту, виписати тему, ідею, проблематику і алегоричні образи твору із анкети (авт. ХиминецьА.А. );
• підготуватись до контрольної роботи  за темою "Література ХХ-ХХІ ст." (творчість Антуана де Сент-Екзюпері та Річарда Баха)

 Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет: обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знань», учені-апостоли, чудеса, відвідування раю для чайок, смерть і воскресіння. Не випадково Майкл Корда, кінокритик американського журналу «Глемоур», рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на євангелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу.

      Перед нами не просто повість, а повість-притча. Отже, Джонатан – це не просто чайка, він символізує людину, яка прагне до знань, досконалості. Крила – це символ мрії, свободи, волі,духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості.Образ крил уособлює усі ті чесноти, які роблять людину Людиною. Недарма у греків крила символізували любов і перемогу. А давньогрецький філософ Платон вважав крила символом розуму.

Чайка Джонатана - це символ людини, яка прагне до знань, досконалості.

« Він хотів знати все про швидкість польоту і за тиждень дізнався про неї більше, ніж найшвидша чайка у світі.»

« Перше, що він подумав: це тріумф! Гранична швидкість! Двісті чотирнадцять миль за годину для чайки! Це прорив, це велика, вирішальна мить в історії Зграї, а для чайки на імя Джонатан це початок нового життя.»

«Те знання, яке він колись хотів відкрити всій Зграї, тепер було його єдиною розрадою; він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за це таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік.»

«Уже за кілька днів він зрозумів, що тут йому належить дізнатися про політ іще більше, ніж у попередньому житті. Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці.»

«Ті чайки, що нехтують досконалістю заради мандрів, не летять нікуди, бо їм непідвладна швидкість. А ті, хто відмовляється від мандрів заради досконалості, в одну мить дістаються куди захочуть.»

«І що більше Джонатан учився доброті, то глибше він пізнавав сутність любові й чимдалі дужче хотів повернутися на Землю. Джонатан Лівінгстон, незважаючи на своє самотнє минуле, був природженим учителем, і найкращим виявом любові стала для нього можливість передати свої знання тій чайці, яка чекає слушної нагоди, аби пізнати щось нове.»

«А він говорив дуже прості речі: що чайка має право літати, що свобода це її істинна сутність, і все, що обмежує цю свободу, нічого не значить усі забобонні звичаї, усі закони, хоч би які вони були.»

«Межі немає, Джонатане? подумав він. Ну то що ж, скоро настане час, коли я вирину з повітря на твоєму березі і зможу тебе дечому навчити! І хоча Флетчер намагався дивитись на своїх учнів з належною суворістю, він на мить побачив їх такими, якими вони є насправді, і вони не просто сподобалися йому в цю мить він їх полюбив. Межі немає, Джонатане? подумав він і всміхнувся.І рушив у свій політ до знання.»

   
    Наполегливо тренуючись, пізнаючи істину, розуміючи, що політ- це не тільки можливість дістати їжу, Джонатан присвятив своє життя ідеям істини та свободи. «Закінчивши» одну школу, він «переходить» у іншу школу, у інший вимір, де змінюється не тільки його колір а й думки та прагнення. Досягнувши майстерності, чайка Джонатан щиро бажає поділитися набутими знаннями. Адже якщо у Зграї є хоча б одна Чайка ,яка так не схожа на інших, яка бажає стати особистістю, яка аналізує свої помилки та виправляє їх – потрібно допомогти їй зрозуміти, для чого вона живе. Але на досягнутому не слід зупинятися, ще є багато життєвих уроків, які треба опанувати, саме тоді «ты будешь подготовлен к тому, чтобы лететь ввысь, и поймешь, что такое доброта и любовь.»

«Предела нет, Джонатан!»

   Всі персонажі і події «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон» служать алегорією для передачі класичних людських уявлень про світ. Чайки - це люди, в більшості своїй стурбовані матеріальними благами (не випадково, у кожного героя є ім'я і прізвище). Політ чайок - це стиль людського життя, заснованої на непорушному Законі Зграї (тобто натовпу), який не дозволяє виходити за рамки звичних норм. Рада - це символічний образ суду, нетерпимого до всього, що йде врозріз з Законом, навіть якщо це можна принести благо Зграї. Прагнення Джонатана до пізнання світу - це спроба окремих неординарних особистостей дізнатися сенс життя. Останній мислиться Річардом Бахом двосторонньо: з одного боку людина повинна самовдосконалюватися, з іншого - допомагати в цьому іншим. Останнє, на думку, автора і є справжня Любов до ближнього.

 На допомогу: 

Дистанційний урок  Р. Бах "Чайка Джонатан Лівінгстон" 

Анкета твору (авт. Химинець А.А.)

Екранізація повісті притчі Р.Баха "Чайка Джонатан Лівінгстон" (худ.фільм)

Дата уроку:  06.05.

Тема 12. Річард Бах "Чайка Джонатан Лівінгстон"

Домашнє завдання: ( до 13.05)

• опрацювати  матеріал з сайту ;
• створити анкету письменника у зошиті та надіслати на електронну пошту вчителя: grytsykl@gmail.com

(1. Прізвище, ім’я, по батькові
2. Роки життя:
3. Країна, яку представляє:
4. Жанр, в якому прославився:
5. Напрям в літературі:

 6. Найвідоміші твори: )

• прочитати Р. Бах "Чайка Джонатан Лівінгстон" (текст за посиланням).

      Стисла довідка про творчість американського письменника Ричарда Баха

Річард Бах завжди мріяв стати письменником. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності. Вся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом.

     Річард Девід Бах (1936) – американський письменник, пілот за професією.Народився 23 червня 1936 року в Оук Парку, штат Іллінойс. По лінії матері Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха. З 1955 року Річард Бах поступив в Університет штату Каліфорнія в Лонг-Біч, де навчався протягом чотирьох наступних років і брав уроки пілотування літака. Істинною пристрастю Річарда завжди були літаки: армійську службу він проходив в резерві військово-морського флоту.У цей час Річард Бах також працював незалежним письменником, продаючи свої статті таким журналам як «Флаінг», «Соурінг», «Еір Фектс» та ін. Більшість книг Річарда Баха певним чином пов’язані з польотом, починаючи з ранніх оповідань, в яких йде мова про літаки, зокрема його перша книга «Чужий на Землі»(1963), закінчуючи пізнішими творами, в яких письменник використовує політ як філософську метафору. 

      Всесвітньо відомим Річард Бах став після публікації філософської притчі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» у 1970 році. На зйомках фільму «LivingstonSeagull» (1973) Бах познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою і в 1981 році вони одружились. З того часу Леслі була постійним співавтором свого чоловіка, а також стала героїнею книг «Міст через вічність», «Єдина» та «Втеча від безпеки». У 1997 році Річард Бах і Леслі Перріш розлучилися. В квітні 1999 року Річард Бах одружився втретє з Сабріною Нельсон-Алексопулос. 31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого знаходився особисто письменник, потрапив у авіакатастрофу. Під час посадки він зачепив лінію електропередач. Річард Бах отримав черепно-мозкову травму і переломи. Він був госпіталізований, знаходився у тяжкому, але стабільному стані. Річард Бах був госпіталізований на 4 місяці, згодом виписаний додому. Він повідомив, що досвід зустрічі зі смертю надихнув його до закінчення четвертої частини повісті «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон». За день до аварії Річард Бах передав у видавництво свій останній на цей час твір «Travels with Puff», який 19 березня 2013 року вийшов друком. Саме на літаку з назвою «Puff», письменник і потрапив в авfрію. 

  Його творчості притаманні риси екзистенціалізму, неоромантизму. Автор декількох популярних книг про авіацію, зокрема «Ничто не случайно» (1963), «Биплан» (1966), «Чужий на землі» (1963). Великого успіху досяг автор, написавши повість-притчу «Чайка Джонатан Ливингстон» (1970). Нині живе і працює в Америці. Окрім того, готується переклад другої частини – продовження повісті-притчі «Чайка Джонатан Ливингстон».

Історія створення притчі

Щодо твору «Чайка…», то письменник стверджує, що він не стільки її автор, скільки медіум, бо ідея цієї філософської повісті йому не належить. Одного разу, прогулюючись туманним берегом каналу Белмонт Шор (штат Каліфорнія), він почув Голос, який вимовив загадкові слова: «Чайка Джонатан Лівінгстон». Підкоряючись Голосу, Бах сів за письмовий стіл і записав марево, що пройшло перед його очима, як кінофільм. Але на цьому історія майже скінчилася, бо скільки не намагався Бах власноручно продовжити повість, йому це не вдалося, аж поки через 8 років йому примарилося продовження. Відповідаючи на питання численних читачів, які просили розшифрувати сенс повісті, він говорив, що додати до написаного нічого не може, бо, на відміну від романів, в «Чайці» йому не належить ні рядка. 

Притча Баха своєю першоосновою має біблійно-євангельський сюжет: обранництво і вигнання, повернення до тих, «чий розум відкритий до знань», учені-апостоли, чудеса, відвідування раю для чайок, смерть і воскресіння. Не випадково Майкл Корда, кінокритик американського журналу «Глемоур», рецензуючи екранізацію притчі Баха режисером Холлом Бартлетом, підкреслив, що в кінострічці Джонатан Лівінгстон виглядає пташиним Христом. Але, незважаючи на євангелійські мотиви, притча вільна від будь-якого релігійного пафосу. 

Словникова робота

Притча –це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях. 

Символ–умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. 

Алегорія(іносказання)– спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев – сила, влада чи царювання).

Екзистенціалізм – літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишалася наодинці з буттям. Екзистенція з латині перекладається як «існування». Письменники-екзистенціалісти вважали, що існування передує справжній сутності людини, котра знаходить свій сенс життя.

Дата уроку:  04.05.

Тема 11. Антуан де Сент-Екзюпері. "Маленький принц". Історія написання твору. Зображення людства у філософській казці. Гуманістичний зміст твору.

 Домашнє завдання: ( до 07.05)

•  ознайомитися з презентацією Г.В. Дорох;
• виписати в зошит 7 афоризмів - цитат з презентації і дати їм своє тлумачення, відправити фото таблиці на електронну пошту вчителя: grytsykl@gmail.com

  Цитата-афоризм з твору «Маленький принц»	Моє розуміння вислову

  
  
• раджу переглянути відео-лекцію М. Рошко

Історія створення казки «маленький принц»

Казка «Маленький принц» створюється в найтяжчий для письменника час, коли він знаходиться у вимушеній еміграції в США і звідти рветься на фронт. У 1942 році видавництво замовляє Екзюпері різдвяну історію для дітей, і він працює ночами, щоб вчасно закінчити казку

Перекладач російською мовою казки «Маленький принц» Нора Галь писала: «Сумна і насмішкувата казка ця, звичайно, більше для дорослих, ніж для дітей... Над нею і посміхнешся, і посумуєш, а головне — неодмінно замислишся... Казка ця — мудра і людяна, і автор її не тільки поет, але й філософ».

  Твір присвячений Леону Верту – єврейському критику і письменник, який зазнав переслідувань під час війни.

    Сам автор говорив, що написав цю казку для дорослих - вона про людину, її місце у світі й про шанс подолати відчуженість між людьми. Образ маленького принца виник не випадково. В Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою. А потім один з них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший полетів на невідому далеку планету і назавжди залишився дитиною. У творі відображено те, що письменникові довелося побачити в житті: вулкани у Південній Америці, баобаби в африканському місті Дакар тощо. Дещо Сент-Екзюпері віддав маленькому принцові з власного дитинства.

 Теорія літератури

Повторюємо:

Казка — це... (розповідний твір про вигадані, фантастичні події).

Алегорія — це... (художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретні образи).

Притча — це невеликий алегоричний твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.

  За жанром це філософська алегорична казка-притча, це розповідь не про конкретних людей, а про людство і душу людини взагалі. Філософська казка виявилася найбільш поетичним виразником ідей письменника.

В кожній її історії відображено філософський погляд на життя людини, на її призначення. Екзюпері використав форму притчі, яку потрібно глибоко осмислити, хоча зовні мова йшла про звичайні життєві події і поведінку персонажів.

            

 Це свого роду вчення про те, як треба жити людям, щоб пізнати щастя, мир, почуття гідності. Автор переконаний, що найголовніше знаходилася всередині нас, в нашому ставленні до моральних і матеріальних цінностей. Маленький принц для Екзюпері - ангел, що зійшов на землю. Він втілив в собі вічну живу частинку душі, став образом, що дозволив оцінити в людині людяне.

Повчальні моменти: твір містить філософські роздуми про сенс життя людини. Письменник прагне переконати людей, що головне — це їхні душі, відношення до матеріальних та моральних цінностей. Треба любити життя, людей і ти будеш щасливим.

     

  На допомогу: 

Лекція на тему: "Нове прочитання твору "Маленький принц". Лектор: Михайло Рошко

На допомогу учню. Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц" (авт. Химинець А.А.)

Джерело: Інтернет


Дата уроку:  29.04.

Тема 10.  Література ХХ - ХХІ століття. Антуан де Сент-Екзюпері. Життєпис письменника. "Садівник у пустелі життя" .

 Домашнє завдання: ( до 04.05)

• опрацювати  матеріал з сайту ;
• прочитати А.де Сент-Екзюпері "Маленький принц".

Перш ніж писати, треба жити.
Сент-Екзюпері


Звідки я родом? Я родом з дитинства, як з якої-небудь країни.Сент-Екзюпері

Льотчик і філософ. Напевне ніхто, крім А. де Сент-Екзюпері, не зміг би поєднати одне з другим. Пілот поштових ліній, начальник аеродрому в пустелі й письменник, мислитель-гуманіст. «Для мене літати і писати — одне й те саме,— говорив Екзюпері. — Головне — діяти, головне — знайти себе».

Антуан де Сент-Екзюпері народився 29 червня 1900 року в Ліоні у графській родині. Рід Сент-Екзюпері старовинний, предки Антуана були воїнами й магнатами, історичні писання згадують про них з 1235 року. Але в батька Антуана не залишилось нічого, крім титулу, й він заробляв на життя чиновницькою працею. Він помер, коли Антуанові було 4 роки. Виховувала хлопчика мати, мудра й благородна жінка. Вона походила з багатого провансальського роду, отже, дитинство Антуана проходило у середньовічних оселях — замках її тіток.

«Спочатку був Антуан де Сент-Екзюпері, сильний, веселий, відвертий хлопець, який у 12 років уже конструював аероплан-велосипед і заявляв, що злетить у небо під захоплені крики натовпу: «Хай живе Антуан де Сент-Екзюпері!»

У сім’‎ї його називають Король Сонце через його біляве волосся; товариші прозвали Антуана Звіздарем через його задертий до неба ніс. Він уже тоді був маленьким принцом, завжди радісним і безстрашним»1.

Антуан пише вірші. На полях зошитів з віршами малює схеми моторів. Так у його життя входить поезія і техніка — дві стихії, що стануть любов’‎ю майбутнього письменника і пілота Сент-Екзюпері.

Вже у 12 років Антуан вирушає у свій перший політ. Його взяв із собою на борт літака пілот Жюль Ведрін. Цей день Антуан запам’‎ятав на все життя.

Саме тому в 1921 р. він покидає Париж і записується добровольцем до Страсбурзького авіаційного полку. Вчитися льотній справі він був змушений у приватників. На навчання у матері випрошує 2 тисячі франків. Через рік — він уже лейтенант авіації.

Через аварію Екзюпері демобілізують. А в 1926 р. він переходить до цивільної авіації, яка перевозила пошту з Тулузи через Касабланку в Даккар. Про його життя в цей час розповідають книги: «Пошта на Південь» (1929), «Нічний політ» (1930), «Планета людей» (1939) та інші.

Під час Другої світової війни Екзюпері, всупереч рішенню медичної комісії, яка визнала його не придатним до військової служби, опиняється на фронті. Він — офіцер розвідувальної авіагрупи.

У 1943 р. Екзюпері звільняють у запас. Але він добивається спеціального дозволу на кілька польотів. Він передчуває смерть і готується до неї. Антуан пише листа до матері, останнього листа: «Дорога матусю, я так хотів би, щоб ви не хвилювалися за мене і щоб до вас дійшов цей лист. Почуваю себе я дуже добре. Я горюю, що так давно всіх вас не бачив. Я хвилююсь за вас, моя дорога старенька матусю. Який же все-таки нещасний час! Коли нарешті стане можливим сказати тим, кого любиш, що ти їх любиш! Матусю, поцілуйте мене так, як я вас цілую, від усього серця. Антуан».

31 липня 1944 р. Екзюпері піднімається в дев’‎ятий дозволений політ — він повинен був стати останнім. «Люди з тривогою і надією дивляться в далечінь, у той бік, де Франція, пристрасно бажаючи побачити у небі літак, що повертається. Та з кожною хвилиною надія слабшає, а потім щезає зовсім. Запас палива в літаку вже скінчився... І командир ескадрильї скаже одному з льотчиків: «Ви виконаєте завдання, доручене майорові де Сент-Екзюпері»»1.

Ніхто не зможе дізнатися, де загинув цей відважний Маленький принц. Місцем його вічного перебування стане планета Земля...

У травні 2000 року пірнальник Люк Ванрель заявив, що на 70-метровій глибині виявив уламки літака, який, можливо, належав Сент-Екзюпері. Останки літака були розсіяні на смузі довжиною в кілометр і шириною в 400 метрів. Майже відразу французький уряд заборонив будь-які пошуки в цьому районі. Дозвіл було отримано тільки восени 2003 року. Фахівці підняли фрагменти літака. Один з них виявився частиною кабіни пілота, зберігся серійний номер літака: 2734-L. 

Зараз уламки літака знаходяться в Музеї авіації та космонавтики в Ле-Бурже. 

У Марокко, в Тарфаї, де Сент-Екзюпері прожив 1, 5 року і написав свій перший роман «Пошта на південь», 28 вересня 2004 року був відкритий музей, також є пам’ятник. 

У Ліоні є пам'ятник Антуану де Сент-Екзюпері з його «дитинчам» за плечима. А в місті Дніпро, в Парку Глоби, є пам'ятник і самому Маленькому Принцу.

Юлія Друніна«Пилот Сент-Экс, поэт Экзюпери». 

(Сент-Экс — так називали друзі Екзюпері.)

Влюбленный в землю,

Он любил и небо,

Да так, что без него

Прожить не мог.

Но этот гений,

Этот полубог,

По мненью многих,

Мудрым вовсе не был.

И то сказать —

Творил бы в тишине,

Своим лишь, кровным,

Занимаясь делом...

Пилот Сент-Экс

На грянувшей войне

Был горячо

И леденяще смелым.

Он в небесах

Остался навсегда...

Гори в угрюмом космосе,

Гори,

Безумная и мудрая звезда —

Пилот Сент-Экс,

Поэт Экзюпери.

На допомогу: 

Антуан де Сент-Екзюпері. Sway-презентація.

Джерело: Інтернет

Дата уроку:  27.04.

Тема 9. Мольєр "Міщанин-шляхтич".  Моральна проблематика комедії. Виховний потенціал твору. Засоби комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм) 

 Домашнє завдання: ( до 29.04)

• опрацювати  матеріал з сайту ;
• виписати визначення у зошит;
• дати  відповідь  за посиланням

Повторення термінів із теорії літератури

Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується жартівливо, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.

Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим осміюванням.

        Сарказм — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений зневаги.

Сатирична розповідь — розповідь, у якій різко висміюються люди, людські вади, характери.

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.

Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими вадами: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його». А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі наздоров'я!".Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... 

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» має не тільки історичну основу: епоха Людовіка XIV давно минула, стосунки між дворянством і буржуазією нині не актуальні, а п’‎єса й досі подобається публіці. А це означає, що автор втілив у своїх персонажах не стільки індивідуально-конкретне, скільки те, що завжди було й буде притаманне людській натурі. Мольєр, як видатний майстер комедії, показав ті загальні недоліки, що живуть у людях і до сьогодні,— марнославство, лицемірство, невігластво, пихатість тощо.

Сміх Мольєра багатозначний за своїм змістом. Він то веселий, доброзичливий, життєрадісний, то викривальний, нищівний. Багатозначність сміху зумовлює розмаїття засобів комічного у п'єсі. У зображенні Журдена, пані Журден, закоханих автор віддає перевагу гумору та іронії. Глядачі весело сміються, коли кравець пояснює Журденові, що на костюмах аристократів квіточки мають бути розташовані лише голівками вниз, коли вчителі навчають Журдена гарних манер або коли його посвячують у «мамамуші». Викликає сміх і гумористична сцена сварки Клеонта й Люсіль, і кожна поява пані Журден, яка весь час лається. Тим часом при змалюванні образів аристократів застосовуються гостріші засоби комічного — сатира та сарказм. Якщо вчинки Журдена лише висміюються, то спосіб життя Доранта й Дорімени рішуче засуджується.

Мольєр був блискучим майстром комізму. Комізм у «Міщанині-шляхтичі» виникає і в окремих ситуаціях, в які потрапляють герої п’‎єси, і в їхніх висловлюваннях (яскравий приклад словесного комізму — «турецька» мова, вигадана автором). Проте комізм криється передусім у характерах персонажів і виявляється через їхні вчинки та діалоги. Не обмежуючись зображенням комічних моментів, драматург створив живі сатиричні образи, які не втратили свого значення і в наш час. Комічні ефекти в комедії Мольєра ґрунтуються на широкому використанні можливостей народного театру, що надає п’‎єсі особливої життєвості та дієвості.

Сміх у комедії «Міщанин-шляхтич» — це спосіб викриття лицемірної моралі та рабської психології суспільства, це вираження демократичної точки зору автора і моральний урок не тільки сучасникам драматурга, а й нашому сьогоденню.

Основні проблеми твору «Міщанин-шляхтич»: 

• бажання займати вище становище у суспільстві; 
•  одруження за розрахунком; 
• проблема стосунків «батьки - діти»; 
• роль грошей у суспільстві; 
• мистецтво і гроші (на прикладі вчителів); 
• подружня вірність і зрада; 
• правда і «брехня у спасіння».

Виховний потенціал комедії

Мольер, як представник класицизму, вважав, що «призначення комедії -викривати вади людей і суспільства». Зображуючи реальних людей із реальни­ми проблемами, автор порушив у своєму творі важливі моральні питання, що за­лишаються актуальними і сьогодні. У комедії «Міщанин-шляхтич» реалізована важлива настанова класицизму: прагнення виховати читача і глядача, висмію­ючи вади. Автор, розповідаючи історію пана Журдена, графа Доранта і маркізи Дорімени, застерігає всіх; «Не будьте такими, як вони». Адже є й інші шляхи, якими можна досягти слави, почестей, пошани. Саме тому в комедії з'являється образ Клеонта, який утілює всі кращі моральні якості.

Завдяки образу Клеонта Мольєр стверджує, що кожна людина повинна бути собою, добиватися всього наполегливою працею. А ще важливою запорукою ус­піху є почуття власної гідності, людина мусить не соромитися свого походжен­ня, але й не поступатися честю. Цінність особистості визначається не її титу­лами чи обсягом капіталу, а добрими справами, які здійснює людина заради загального добра.

Основні проблеми, на яких зосереджує увагу автор ще 1670 року, можна спроектувати і на сучасну дійсність, і ми переконаємося, що у ХХІ сторіччі, епоху розвитку наукових галузей, медицини, освоєння космічного простору, розвитку інформаційного суспільства вони залишаються актуальними. Чи ж нема у нас сьогодні таких Журденів майже у всіх царинах суспільного життя – економіці, політиці, культурі?

Мольєр показує, що людину треба цінувати такою, якою вона є, що кожен мусить робити в житті свою справу.

Комедія "Міщанин -шляхтич" має велике виховне значення: людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності, вчитися, але ні перед ким не плазувати. Водночас автор утверджує право чесних і добрих людей на щастя.

         Будь собою

Роки повняться досвідом,

Слово – порадою.

Не торгуй у житті,

Мов копійкою,правдою.

Не розмінюй

Своєї душевної цінності

На привабливі блиски

Сумнівної цінності.

Не продайсь,не віддайсь,

Не піддайся нікому

За пухленький пиріг

За диванчик для дому,за обійми,горілку,

Компанійки знатні,

Бо вони змінить основного не здатні.

Не схибуй ні в багатстві,

Ні в славі, ні в бідності.                         

Будь собою, що зна ціну власної гідності

Хай твоя неповторність

Засіяє над світом,

І тепліє земля, помережена слідом.

                                 (В.Крищенко).

                                                                                                                             Джерело: Інтернет

Дата уроку:  22.04.

Тема 8. Мольєр "Міщанин-шляхтич".  Основні образи комедії. 

Онлайн-урок за даною темою:         8-А - 24.04. о 15.00

                                                   8-Б - 23.04. о 13.00

                                                              8-В - 23.04 о  14.30

                                                             8-Г - 24.04. о 13.00

Для підключення до уроку необхідно встановити програму ZOOM 

(  і використати посилання, з яким працювали на минулому уроці  )

Для тих, у кого немає можливості приєднатися до онлайн-уроку, можна опрацювати матеріал, що подається за даною темою нище.

О Мольєр, величний Мольєр!

Ти, який так широко і в такій повноті

 розкривав свої характери,

так глибоко простежував всі тіні їх...

М. Гоголь

 Домашнє завдання: ( до 27.04)

• опрацювати  матеріал на сайті (оформити в зошиті літературні грона до кожного образу );
• виписати визначення у зошит;
• пройти тест за посиланням

Основні образи комедії

Згідно з правилами класицистичної комедії, образна система «Міщанина-шляхтича» відзначається чіткістю й симетричністю побудови. Образи об’єднані в певні пари: пан Журден і пані Журден, Дорант і Дорімена, Люсіль і Клеонт, Ков’єль і Ніколь. Кожен із персонажів є художнім типом: Журден — тип міщанина, втілення марнолюбства; Дорант — лицемірний і цинічний дворянин; пані Журден — тип

сварливої дружини; Ков’єль — розумний і кмітливий слуга; Клеонт — тип благородної людини, яка понад усе ставить честь і кохання.

                                                            Образ Журдена

Пан Журден — багатий буржуа, котрий соромиться свого походження і хоче потрапити до вищого товариства. Він вважає, що за гроші можна купити все — і знання, і аристократичні манери, і любов, і титули, і посади. 

Журден наймає вчителів, які навчають його правилам поведінки у світському товаристві та основам наук. У сценах навчання автор викриває невігластво буржуа й водночас схоластичність тогочасної освіти. Журден не має елементарних знань і тому стає жертвою тих, кого цікавить тільки його гаманець. Легковірного міщанина обдурюють геть усі — від учителів і кравців до графа Доранта, бо він легко піддається впливу лестощів та магії звертання «ясна вельможність».

Журден смішний у своєму прагненні за будь-яку ціну стати аристократом. Мольєр показує, як певна пристрасть чи вада може витіснити з душі людини всі гарні задатки. Так, марнолюбство заполоняє весь внутрішній світ Журдена. Він від природи не дурний, адже зумів примножити капітал свого батька. Бачить шахрайство кравця. Віддає перевагу народним пісням перед салонними серенадами. Помічає, що Дорант ошукує його, але погоджується на це, аби мати змогу на рівних спілкуватися з аристократами. Пан Журден має достатньо розуму, аби зрозуміти, що вчителі пропонують йому мертві істини, які не розвивають, а навпаки, стримують природу людини, її природні бажання і почуття. Однак прагнення здобути дворянство стає сильнішим за здоровий глузд: увесь розум і природне єство в Журдені поступаються марнославству.

З Журдена всі сміються, явно чи потайки. Пані Журден відверто картає його. Дорант підлещується до нього, хоч у душі зневажає. Слуги Ков’єль і Ніколь не можуть стримати сміху при появі Журдена у «великосвітському» вбранні. Але ніщо не здатне здолати пристрасті Журдена, яка стає не просто смішною, а й небезпечною для оточуючих. Він ображає й обдурює дружину, жорстоко поводиться зі слугами, готовий пожертвувати щастям власної дочки заради аристократичного звання.

Журден показаний у п’єсі неосвіченим, грубим, сповненим марнолюбства, хоча загалом він добродушний і щирий, часом зворушливо наївний. З нього можна сміятися, але його нема за що зневажати. Як писав Д. Дідро, «смішний не той, хто знає про свою ваду, а той, хто не знає і впевнений у собі». Журден щиро дивується, що він говорить прозою, що є така наука логіка, що слова складаються із звуків. Він ніби вперше відкриває для себе світ, і це викликає сміх. Але глядачі зрозуміли, що у п’єсі «Міщанин-шляхтич» Мольєр з буржуа тільки посміявся, а справжнє вістря його сатири спрямоване проти аристократів, у зображенні яких він не пошкодував викривальних засобів. Журден, хоча й кумедний у своєму бажанні стати шляхтичем, але все ж таки кращий за Доранта й Дорімену, бо залишається щирим у своїх прагненнях, тоді як вони втратили будь-яке уявлення про честь і совість.

            Образ графа Доранта.

Граф Дорант — зубожілий аристократ, людина без моральних норм. Він обдурює Журдена, не гребуючи жодними засобами, аби видурити в того гроші. І все це під маскою вишуканості й благопристойності. Удаючи із себе друга Журдена, Дорант живе за його рахунок і за його гроші робить подарунки Дорімені. У Доранта немає нічого, окрім його титула.Він збіднів не тільки матеріально, а й духовно. Єдине, що вміє граф,— це витрачати гроші, жити порожнім життям і лицемірити.

Мольєр гіперболізує вади Доранта, і найвищої точки ця гіперболізація сягає у сцені посвяти Журдена в «мамамуші». Дорант, який називався другом Журдена, нічого не має проти розіграшу над ним, остаточно виявляючи цим свою ницість. «Розбещеність і безсоромність, помножені на лицемірство,— ось образ безчестя в комедії «Міщанин-шляхтич»,— писав про графа Доранта французький критик Н. Пуссі.

Образ маркізи Дорімени. 

Образ маркізи Дорімени поданий також у сатиричному плані. Це молода вдова, яка прагне розкоші, світських розваг і хоче зробити вигідну партію. Вважаючи графа Доранта багатим, вона погоджується

вийти за нього заміж, радіючи, що заволодіє не тільки його серцем, а й майном. Проте Дорімена потрапляє у тенета власної розбещеності, її вади обертаються проти неї самої.

       Образ пані Журден. 

Здоровий глузд утілений в образі пані Журден. Вона розуміє всю безглуздість поведінки чоловіка, викриває Доранта й Дорімену, щиро хоче щастя для своєї дочки із чесним Клеонтом. Однак пані Журден не є позитивним ідеалом драматурга, оскільки вона надто сварлива, брутальна й обмежена.

                   Образи представників молодого покоління. Позитивний ідеал автора втілено у представниках молодого покоління. Люсіль і Клеонт — освічені, чесні й добрі молоді люди. Вони не соромляться свого походження, понад усе цінують в людях моральні якості, чисті й високі почуття, борються за своє щастя. Устами Клеонта виражається авторська позиція, утверджується цінність особистості незалежно від її стану, засуджуються вади суспільства: «Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді. Звичайно, мої предки обіймали почесні посади, сам я чесно прослужив шість років у війську, і достатки мої такі, що я сподіваюся зайняти не останнє місце в товаристві, проте, незважаючи на все це, я не маю бажання привласнювати собі те звання, яке не належить мені з народження, хоч, може, інші на моєму місці і вважали б, що вони мають право це зробити; отже, скажу вам відверто, я — не шляхетного роду». Клеонт не дворянин, але має справжнє благородство душі і власну гідність. Він веде чесний спосіб життя, віддано служить державі. Цей образ протиставлений негативним персонажам комедії. За свої високі моральні якості Клеонт винагороджується у п’єсі шлюбом з Люсіль. Дочку Журдена змальовано у творі менш виразно, але добре показано її привабливі риси — красу, людяність і здатність до високого кохання. Автор утверджує силу взаємних почуттів, що важать більше за титули й багатство.

Закоханим допомагають з’єднатися слуги Ніколь і Ков’єль, які представляють народні типи. Весела й гостра на язик Ніколь і винахідливий та кмітливий Ков’єль втілюють позитивне, природне, гуманне начало. Ці образи протиставлені егоїзму буржуазії та ницості дворянства. Слуги висловлюють розумні, тверезі оцінки подій та людей, вони активніші від своїх хазяїв. Без витівки, яку придумав Ков’єль, Люсіль і Клеонт не змогли б одружитися. Те, що всю «режисуру» розіграшу автор віддає Ков’єлю, підкреслює глибоку віру Мольєра в народ, у його розум і творчі можливості, у здатність відновити справедливість.

Хоча в кожному з персонажів підкреслюється якась одна риса, не можна не помітити, що Мольєр у п’єсі «Міщанин-шляхтич» прагнув до багатогранності зображення людських характерів (так, Журден — утілення не тільки гіпертрофованого марнолюбства, а й наївності, невігластва, практичності тощо). Ця неоднозначність образів була новим кроком у розвитку жанру класицистичної комедії.

На допомогу: 

Ж. Б. Мольєр «Міщанин шляхтич» Образ головного героя

Джерело: Інтернет

Дата уроку:  15.04.

Тема 7. Мольєр "Міщанин-шляхтич".  Історія створення комедії. Тематика і проблематика твору, його загальнолюдське значення. 

Онлайн-урок за даною темою:          8-А - 17.04. о 14.30

                                                       8-Б - 16.04. о 12.00

                                                              8-В - 16.04 о  13.30

                                                             8-Г - 17.04. о 13.00

Для підключення до уроку необхідно встановити програму ZOOM 

(  і використати посилання, з яким працювали на минулому уроці  )

Для тих, у кого немає можливості приєднатися до онлайн-уроку, можна опрацювати матеріал, що подається за даною темою нище.

 Домашнє завдання: ( до 23.04)

• опрацювати статтю у підручнику ( с. 231-234) або матеріал на сайті (зробити конспект у зошиті );
• виписати визначення у зошит;
• прочитати комедію Мольєра "Міщанин-Шляхтич" ( текст комедії онлайн  або с.234-254 у підручнику)

Історія створення комедії

У 1669 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-агою. Турків змусили довго чекати, а потім запросили їх до галереї Нового Палацу, прибраної надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, його вбрання прикрашали діаманти на чотирнадцять мільйонів ліврів. Однак Солиман-ага та його почет не виказали очікуваного захоплення. Турецькі посли зробили вигляд, начебто в Турції всі носять костюми з діамантами. Поведінка гостей не сподобалася королю, і він наказав придворному драматургу Мольєру і композитору Люллі написати п'єсу, в якій би висміювалися турки. Так був створений «Міщанин-шляхтич».
Прем’‎єра п’‎єси відбулася 14 жовтня 1670 року в Шамборі. Після вистави комедію критикували з усіх боків, бо зрозуміли, що у творі висміювалися не стільки турки, скільки представники аристократії та буржуа, які хотіли здобути дворянські титули. Адже п’‎єса являла собою пародію на мораль і спосіб життя вищих кіл суспільства. Найбільше обурення у великосвітської публіки викликав образ Клеонта, котрий не тільки не приховував свого низького походження, а навпаки, підкреслював його, проголошуючи, що титули і звання не мають жодного значення, бо головне для людини — це її розум та високі моральні якості.
Особливості жанру
Остання «висока комедія» Мольєра написана в жанрі комедії-балету. Увівши на замовлення короля турецькі танці, Мольєр не порушує основної структури комедії. Особливість комедії полягає в тому, що «комедія характеру» подана на фоні «комедії звичаїв». Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Журдена. Звичаї можуть представити тільки всі персонажі разом. Як представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. Такі риси, навіть комічно загострені, не порушують правдоподібності характеру. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру в п’‎єсах Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Такими були Дон Жуан і Оргон, Тартюф і Альцест. Такий і Журден, буржуа, який вирішив стати шляхтичем.
Автор майстерно поєднав соціальний зміст із любовною інтригою, що зробило його п’‎єсу цікавою для глядачів. У захопливій розважальній формі він повчав публіку, нагадуючи про людську гідність, про необхідність долати ниці пристрасті й зберігати за будь-яких обставин честь, розум і власну особистість.
Комедія-балет — жанр, створений Мольєром для придворних розваг. Але драматург наситив його гострим викривальним пафосом. Музичні й танцювальні номери сприяли поглибленню характеристик героїв, розкривали абсурдність їхньої поведінки та аморальність вчинків. Церемонія посвяти в «мамамуші» стала кульмінацією комедії, оскільки манія Журдена сягає у цій сцені крайньої межі, і вся безглуздість його намагань та моральна ницість виявляються особливо яскраво.

Комедія (грец. ϰωμῳδία, від ϰῶμος – веселощі, весела процесія та ᾠδή – спів) – драматичний твір веселого характеру із щасливою роз­в’язкою та висміюванням негативних побутових чи суспільних явищ, у якому, на противагу трагедії, колізія, дія, характери трактовані у формі доброзичливо-смішної, не відповідної нор­мам громадського загалу пове­дінки окремої людини; у переносному значенні – смішна подія, удавання, лицемірство.

Схема Дорох Г.В. 

На допомогу: 

Мольєр "Міщанин-шляхтич". Допомога учню
Міщанин-шляхтич. Спектакль. Театр ім.Вахтангова.Серія1

Міщанин-шляхтич. Спектакль Театр ім. Вахтангова. Серія2

                                                                                                                               Джерело: Інтернет

Дата уроку: 13.04.

Тема 6. Класицизм. Історичні умови, філософські та естетичні підгрунтя. Характерні ознаки класицизму як художнього напряму. Мольєр - майстер класичної комедії. Художнє новаторство Мольєра в драматургії.

              Європейська культура XVII ст. перейняла у Відродження віру у великі можливості людського розуму. Віра ця посилювалася досягненнями науки, що вийшла на новий рівень розвитку. Тепер наукова думка рухалася не за рахунок часткових здогадок і прозрінь, а шляхом систематичного й послідовного накопичення вивірених відомостей з окремих галузей знань. Основою наукового пізнання став експеримент, що мав на меті встановлення об’‎єктивних закономірностей досліджуваних явищ. Саме в XVII ст. було закладено принципи сучасної геометрії; саме в цей період математика набула статусу провідної науки, потіснивши класичну філологію, що відігравала основну роль у культурі Відродження. Своєрідним гаслом нової доби став афоризм французького філософа Рене Декарта «Я мислю, отже, я існую».

      Усе це створило підґрунтя для розвитку класицизму - художнього напряму XVII-XVIII ст., що існував паралельно з бароко.

Історичні умови формування класицизму.

    Класицизм зародився у XVI столітті в Італії, але найбільшого розквіту класицизм зазнав у Франції в епоху абсолюної монархії, яка на той час була найрозкішнішим місцем Європи, вона примножувала свої багатства та була законодавицею мод. Біля витоків цієї монархії стояв міністр короля Людовіка XIII кардинал Рішельє.

• 
•    Укріплення монархічної влади
•  Державна ідеологія Франції = економіка + політика + наука + мистецтво.
• Абсолютизм — державна влада належить монарху.
• Головні політичні діячі Франції ХVІІ ст.: кардинал Рішельє, Людовік ХІV («Король-сонце») → «Держава — це я!». 
•  Причина виникнення класицизму — укріплення монархізму y державі.

Класицизм — художній напрям у мистецтві та літературі XVII — початку XIX століть.

Слово класицизм походить від латинського слова classicus, що означає зразковий. Зразковим визнавали античне мистецтво (мистецтво Давньої Греції і Давнього Риму).Класицизм узяв його за еталон, зразок для наслідування, що й визначило його назву. 

Класицизм - це мистецтво раціональних правил за встановленими зразками". Для нього характерними є орієнтація на античну літературу, культ розуму, громадянська тематика, нормативність мистецтва, ієрархія жанрів, гармонійність форм тощо.

Філософська основа – раціоналізм Рене Декарта «Я мислю, отже я існую»
Теоретик – Нікола Буало "Поетичне мистецтво"
Естетичне підґрунтя класицизму «Поетика» Арістотеля.
Гасла класицизму: «Роби не те, що хочеш, а те, що потрібно королю й державі. Обов’язок вище за почуття та інтереси особистості. Держава вище за особистість, особистість підпорядкована державі». "Лише думка звеличує нас, а не простір і час... Намагаймося мислити гідно: у цьому запорука моральності" Б.Паскаль. "Любіть же розум ви! Нехай він тільки сам Принадність і красу утворює пісням". Нікола Буало
Тема – держава і особистість
Ідея – ствердження державності
Конфлікт — конфлікт між державним і особистим, пристрасті (серця) і обов’язку (розуму). Державне і розум(обов'язок) перемагають
Герой – громадянин патріот, пов'язаний з суспільством і зобов’язаний підпорядковуватися йому
Риси:

• античність як естетичний канон;
• культ розуму;
• раціоналізм;
• нормативність;
• повчальність;
• характери персонажів статичні й однозначні;
• зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам);
• підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо);
•  імена, прізвища, що говорять.

Естетичні принципи:

•  дотримання трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці)
• суворий поділ жанрів: «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль)
•  чистота мови, недопустимість змішування високого і низького стилів

Література
- Франція: Буало, Корнель, Расін, Мольєр
- Англія: Джон Драйден (1631–1700), Александр Поуп (1688–1744)
- Росія: Ломоносов, Фонвізін
- Україна: Феофан Прокопович, Гулак-Артемовський
Музика: Моцарт, Бетховен, Люллі

Мистецтво: Лоррен, Пуссен

Класицизм в українському мистецтві. — В Україні класицизм не зміг через несприятливі історичні обставини розвинутися як цілісна структурована система. Письменники переважно орієнтувалися на низькі жанри. Деякі тенденції класицизму виявилися в трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поезіях Івана Некрашевича, шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі «Енеїда» Івана Котляревського, травестійній оді «Пісні Гараська» Петра Гулака-Артемовського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ’яненка та ін.

Людина і світ епохи класицизму. Світ можна пізнати завдяки розуму. Покликання людини - тверда громадянська позиція, підпорядкована інтересам суспільства і держави.

  Джерело: http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/9_klas/klasicizm/18-1-0-188

Закони класицизму, які пізніше назвуть нормативною поетикою, викладено у книзі Буало «Мистецтво поетичне». В основу художньої системи класицизму покладена ієрархія жанрів: поділ на «високі», «середні» і «низькі.

Знайомство з Мольєром.

Один з «Великої трійці» драматургів Франції XVII ст. - геніальний комедіограф Мольєр. Вистави за його драмами, що викривають вади, здавалося б, давно минулих часів, донині викликають щирий сміх у глядачів.

За три століття ці твори, перекладені багатьма мовами світу, не раз були перероблені й породили чимало наслідувань, а найкращі жарти з них увійшли в повсякденну мову європейців. Та й про самого Мольєра було написано десятки п’‎єс.

Класицизм як художній напрям у літературі XVII ст. Урок В.Мухіна

Мольєр. Біографія драматурга

Джерело: Інтернет

Домашнє завдання: ( до 18.04)

• опрацювати статтю у підручнику ( с. 222-228) або матеріал на сайті (зробити конспект у зошиті );
• відповісти на запитання за посиланням

Дата уроку:  08.04.

Тема 5. Джон Донн «Священні сонети». Сонет 19 «Щоб мучить мене…». Напруга почуттів ліричного героя. Символіка твору.

Я – світ маленький, створений з земних інгредієнтів

 й ангельських чеснот…

Джон Донн

          Яскравим представником англійської барокової лірики є Джон Донн. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалось в Західній Європі. Джон Донн – визначний лідер «метафізичної школи» в англійській поезії першої половини ХVІІ ст. доктор богослов’я, автор понад 160 проповідей, що забезпечили йому славу відомого майстра не лише поезії, а й англійської прози. Поезії Донна притаманні свіжа метафоричність, оригінальний паралелізм, палка чуттєвість в поєднанні з трагічними мотивами.

Про життя та творчість Д. Донна

Джон Донн народився 21 січня або між 24 січня і 19 червня 1572 року в Лондоні в католицькій сім’ї. Його батько, Джон Донн був торговцем, а мати – Елізабет Хейвуд була дочкою драматурга Джона Хейвуда і внучатою племінницею Томаса Мора. Члени сім’ї через належність до католицької церкви неодноразово переслідувались з боку влади. Коли хлопчику було 3 роки, помер його батько, а через декілька місяців мати вийшла заміж за багатого вдівця Джона Сіленджерса. Донна виховували в дусі католицизму. Навчався він в Оксвордському та Кембріджському університетах, але ні там, ні там диплома не одержав: діяли обмеження щодо католиків. Продовжив навчання в школі Лінкольз Інн. Після закінчення навчання здійснив подорож в Європу, на Азовські острови, деякий час жив в Італії та Іспанії.

Після повернення до Англії працював секретарем в дуже впливового придворного, хранителя королівської печатки, сера Томаса Еджертона. В 1601 він таємно одружився з племінницею свого патрона Анною Мор. Джон заробляв на життя адвокатурою, був помічником єпископа Мортона. Двічі в 1601 та 1614 р. Джон Донн був депутатом парламенту, його покровителем був король Яків І.

В січні 1615 р. одержав сан диякона, потім – священника, регулярно виступав з проповідями в трьох церквах свого приходу. В 1618 р. став доктором богослов’я в Кембріджському університеті, працював з дипломатичною місією в Німечинні (1619 р.), повернувся в Англію в 1620 р. З листопада 1621 р. Був настоятелем Собору  Святого Павла в Лондоні. Мав репутацію прекрасного оратора. Донн помер 31 березня 1631 р. Безпосередньо перед смертю наказав написати свій портрет в савані. Скульптурний варіант цього портрета встановлено над могилою Дж. Донна в Соборі Святого Павла. Перша книга творів автора з'явилась вже після його смерті в 1633 році.

Про збірку "Священні сонети"

           Однією з вершин творчості Джона Донна вважають цикл 
     сонетів LaCorona (біля 1607 – 1609 р.) і«Священні сонети».  
    «Священні сонети» або «Доброчесні сонети» – це  19 сонетів, 16 з  
      яких написані в 1609 – 1611 рр., останні 3 – після 1617 р. 
  Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.

Жанрова специфіка – синтез "світських" і "релігійних" жанрів. 
Через синтез релігійного жанру – молитви і світського жанру – 
сонетів, Джон Донн утворюю власний жанр священного сонету.

Віршовані твори створені в новаторській для поезії того часу формі драматичного монологу.

Внутрішній розлад героя – головний мотив творів Донна. Поета приваблюють складні почуття протиріч, боротьба емоцій, напруженість, а тому антитеза – головний композиційний прийом. Характерною для поезії Донна є музичність, скритість метафор і порівнянь – все це нагадує манеру багатьох поетів Італії та Іспанії.

Дж. Донн як поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамки готових визначень і немов навмисне дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думок, поєднанням тверезо-аналітичних ідей із сплесками пристрастей, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Це поет, який поєднував у своїх віршах не поєднане, наприклад, техніку, математику, астрономію із духовним. Це поет-урбаніст, який у своїх віршах використовував повсякденну лексику, писав про життя людей у містах. В поезії він передає складний внутрішній світ людини ( у цьому схожість його із Шекспіром). Визначним його надбанням є використання парадоксального у своїх віршах, саме тому його відносять до поетів-метафізиків.

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза – трактати, есе, проповіді, хоча в історію англійської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики.

Сонет 19

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я – клубок із протиріч,

В душі моїй зустрілись день і ніч,

Веселий щойно -  враз стаю сумним,

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч,

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч,

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса –

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу –

Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я – ті дні

Спасіння, може, принесуть мені.

Тема. Духовні протиріччя  людини, твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога, до вічних цінностей.

Ідея. Право людини сподіватися на спасіння, не зважаючи на суперечливі пристрасті в її душі, її злети і падіння.

Висновок .  Джон Донн відкрив людині небачені досі глибини духу, нездоланні протиріччя, зобразив трагізм існування особистості у світі і драматизм її внутрішнього життя. У творчості Джона Донна чітко відчувається пульсація думки. Сюжет у його творах визначає не тільки рух художнього образу, але й рух думки. У творчості співця бароко високо цінується людина, її духовне й тілесне єство, проголошується вічне життя, і його поезія – це розлогий діалог людини з Богом про життя, любов, смерть.

Біографія поета. Джон Донн, відомий поет.

                                                                                                                               Джерело: Інтернет

Домашнє завдання (до 11.04):
Виконати задання: 

• ознайомитися з матеріалом на сайті (зробити конспект у зошиті);

Дата уроку:  06.04.

Тема 4. Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки.

Онлайн-урок за даною темою: 8-А - 07.04. о 13.30

                                                        8-Б - 07.04. о 15.00

                                                        8-В - 08.04 о  13.20

                                                        8-Г - 08.04. о 15.00

Для підключення до уроку необхідно встановити програму ZOOM 

(посилання на урок буде надаватися через класних керівників)

Для тих, у кого немає можливості приєднатися до онлайн-уроку, можна опрацювати матеріал, що подається за даною темою нище.

Бароко (від італ. вигадливий, химерний; від порт, perolobaroko - перлина неправильної форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ - XVIII століть. 

Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. 

У XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не представниками напрямку, а їхніми супротивниками - класицистами, які вбачали в бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.

Визначальні ознаки епохи бароко:

1. Посилення ролі держави і церкви.

2.  Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.

3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.

4. Тяжіння до контрастів, метафоричність, алегоризм

5. Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.

6. Настрої песимізму, розчарування, скепсису.

7. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.

8. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.

 Людина доби бароко.        

Людина доби бароко не ідеальна - її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто досить дивна і суперечлива, дисгармонійна. В мистецтві бароко людина постає як одна, багатопланова особистість зі своїм  світом переживань, залучена у драматичні конфлікти. Людина бароко - це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. В результаті людській особистості відводиться скромна роль піщинки безмежного всесвіту, безпорадної і цілком залежної від волі Бога.

Головні ознаки бароко
	Характеристики бароко	Порівняння особливостей бароко з ознаками інших історико-культурних епох
1	Людина в складних стосунках з Богом	в Середні віки - Бог - центр світобудови; за доби Відродження - Людина - центр
2	Поєднання християнських й античних традицій	у Середні віки - поширення християнства та його функціонування як домінуючої моделі світосприйняття; за доби Ренесансу - відродження античної культури
3	Віра в духовні можливості людини, її прагнення вознестися до рівня Бога	у Середні віки - культ Бога; за доби Відродження - культ мислячої гуманної людини
4	Прагнення проникнути в таємниці земного буття, втрата цілісності й гармонійності світу	у Середні віки - земний світ непізнанний і жахливий, місце випробування людини; справжнє життя не на землі, а на небі; за доби Відродження - цілісність, гармонійність
5	Спроба примирити віру й розум	у Середньовіччі - основа світогляду - віра; за доби Відродження - основа світогляду - розум
6	Поєднання релігійних і світських мотивів	у Середні віки - культура розвивається в двох руслах - релігійному та світському, з перевагою сакрального; за доби Ренесансу - переважно світський характер культури
7	Літературі бароко притаманне загострене відчуття суперечливості світу й водночас - прагнення відтворювати життєві явища в їх динаміці, розвитку та в процесі складних трансформацій
8	Відчуття неприродної і хаотичної, що не вкладається у логічні рамки звичних уявлень, дійсності знаходить вираз у схильності до створення фантасмагоричних і водночас
9	Різноманітність, синтез форм. Контрастність - основа поетики бароко. Динамізм (за визначенням Д. Чижевського, це «потреба руху, зміни, мандрівки, трагічного напруження та катастрофи»). Поліфонічність, тяжіння до різких контрастів, метафоричності, алегоризму, асиметрії; пристрасність, рвучкість, підкреслене	у Середні віки - ускладненість готики; за доби Ренесансу - простота, врівноваженість, гармонійність стилю

Представники доби бароко

Відео-презентація. Бароко. Презентація доби. (авт. Химинець А.А.)
Таблиця. Бароко. (авт. Ціко І.)
Інтерактивна таблиця. Бароко
                                                                                                                          Джерело: Інтернет

Домашнє завдання (до 09.04):
Виконати задання: 

• ознайомитися з матеріалом на сайті (зробити конспект у зошиті);                                                                                                                                   

Тема 3.

Дата уроку: 30.03, 01.04 

Урок позакласного читання. В. Шекспір "Гамлет".

Історія написання. Сюжет.  Духовні пошуки головного героя в трагедії В. Шекспіра "Гамлет"

Онлайн-урок за даною темою: 8-А - 31.03. об 11.00

                                                        8-Б - 03.04. о 12.00

                                                        8-В - 01.04 о  12.00

                                                        8-Г - 02.04. о 12.00

Для підключення до уроку необхідно встановити програму ZOOM 
(посилання на урок буде надаватися через класних керівників)
Для тих, у кого немає можливості приєднатися до онлайн-уроку, можна опрацювати матеріал, що подається за даною темою.

Історія створення трагедії «Гамлет»

У часи Шекспіра п’‎єси часто створювали на основі вже існуючих. Не була винятком і трагедія «Гамлет». Сюжет її досить давнього походження.

За основу взято скандинавську сагу про датського принца Гамлета, який жив у VIII столітті. Легенда про нього була уперше записана датським літописцем Саксоном Грамматиком наприкінці XII століття.

П’‎єса на цей сюжет була складена одним із сучасників Шекспіра у 1594 році. Ім’‎я автора невідоме, але припускають, що це був Томас Кід (1558—1594 рр.). В. Шекспір переробив цю п’‎єсу (1600—1601). Його трагедія мала успіх, і один із сучасників висловився так: «Це прекрасно, як «Гамлет»!»

Необхідно зауважити, що для сучасників Шекспіра ця трагедія була насамперед драмою кровавої помсти, історією про те, як Датський принц помстився за вбивство свого батька Клавдію. 

Наприкінці XVIII ст. німецький письменник Й. В. Ґете побачив у Гамлеті не мстителя, а мислителя, людину доби Відродження.

Теорія літератури 

Трагедія — це драматичний твір, що втілює непримиренний конфлікт між героями та закінчується смертю одного або декількох героїв.

Конфлікт — зіткнення, боротьба, на яких побудовано розвиток сюжету в художньому творі; суперечність як принцип взаємодії між образами літературного (епічного або драматичного) твору. Конфлікт визначає ідейну спрямованість і композиційно організовує художній твір на всіх рівнях, надаючи кожному образові його якісної визначеності через протиставлення іншим образам.

Провідні мотиви, філософські та моральні проблеми

У трагедії зображено новий на той час тип героя — героя-гуманіста. Упродовж твору Гамлет намагається розв’язати складні морально-етичні проблеми, дійти істини. Він діє на основі філософських міркувань.

Любов, дружба, шлюб, взаємини дітей та батьків, зовнішня війна та заколот усередині країни — ось загальні теми п’єси. А втім, Гамлетові шукання спрямовані в царину вічних проблем: сенс життя і призначення людини, смерть і безсмертя, духовна сила і слабкість, порок і злочин, право на помсту і на вбивство.

Одним із головних морально-філософських питань, які непокоять Гамлета, є питання помсти. Помститися вбивцеві свого батька, покарати зло і цим продовжити ланцюг злодіянь чи змиритися та пробачити? Чи варто оборонятися від ударів долі? Наприкінці твору Гамлет доходить висновку, що безкінечно терпіти зло неможливо. Але на це вічне питання людство дотепер не має чіткої відповіді.

Таїна життя та загадка смерті також цікавлять Гамлета. “Чи бути, чи не бути?” — з цього питання розпочинається його відомий монолог. Біля могили блазня Йорика головний герой розмірковує над тим, куди зникає земна слава: пиха придворних, метушня службовців, військова звитяга полководців, краса світських дам.

Ще один морально-філософський мотив твору — роздуми про вірність та відданість. Гамлет розмірковує про свою відданість батькові. Його до глибини душі вражає швидке одруження матері з братом її покійного чоловіка: 
“Зрадливість — ось твоє наймення, жінко! 
Лиш місяць! Ще не збила черевиків,
В яких вона за гробом мужа йшла...” (переклад Л. Є. Гребінки).

   Головний герой постає перед непростим вибором: боротися зі злом і загинути чи скоритися    й залишитися живим. Пошуки Гамлетом змісту буття, свого призначення у світі визначають морально-філософський зміст твору. Ця трагедія ставить багато запитань, відповіді на які людство шукає досі.

В одному зі своїх сонетів В. Шекспір писав, що весь “світ — видовище, в якім людина / Підвладна силі неземних світил”. Своєрідним видовищем є й Данське королівство.

Моральні вади (як брехня, лицемірство, підступність, зиск, пияцтво, сімейні зради та кровозмішання, шпигунство) стали нормою життя двору, знеславили державу й ослабили її. Ці вади, наче павутиння, обплутують підданців, утверджують уседозволеність.

Вільям Шекспір "Гамлет". Стислий переказ

Монолог Гамлета у вик. Володимира Висоцького

В.Шекспір "Гамлет". Презентація ( авт. Химинець А.А.)

Художній фільм "Гамлет"(1990)

Домашнє завдання (до 03.04):
Виконати задання: 

• ознайомитися з матеріалом на сайті (зробити конспект у зошиті);
• використавши прийом "вільного письма", змініть фінал трагедії "Гамлет" В. Шекспіра ( відповідь дати за посиланням)

                                                                                                                        Джерело: Інтернет

Тема 2. В.Шекспір "Ромео і Джульєтта"
                                                               Дата уроку: 16.03, 18.03

Ексрес-урок В. Шекспіра "Ромео І Джульєтта"

Презентація В. Шекспір "Ромео і Джульєтта" (авт. Дорох Г.)

Допомога учню. (авт. Химинець А.А.)

Джерела трагедії. Новаторство Шекспіра
Особливості жанру. Композиція. Сюжетний ланцюжок. Переказ трагедії
Місце та час дії. Тема та ідея твору
«Ромео і Джульєтта» у мистецтві


Художній фільм "Ромео і Джульєтта" (1968 р.)

Джерело: Інтернет

Домашнє завдання: ( до 25.03)

• опрацювати статтю у підручнику ( с. 174-177), зробити конспект у зошиті ;
• ознайомитись з уривками трагедії В.Шекспіра, що подані у підручнику ( с.177-190);
• переглянути худ.фільм "Ромео і Джульєтта"(1968 р.)
• відповісти на запитання за посиланням

Тема 1. Художні особливості сонетів В. Шекспіра

Особливості поетики шекспірівських сонетів:

- використання консейту - ускладненої розгорнутої метафори, де в чуттєво унаочнених образах зближуються далекі явища чи абстрактні поняття;

- сонети Шекспіра як автономні завершені вірші складають сюжетний цикл, який будується на розвитку стосунків між ліричним героєм, молодим другом і "смаглявою леді"

- ліричний герой сонетів Шекспіра - найважливіша ланка у смислорозумінні цих віршових творів;

- образна система сонетів Шекспіра має своїм джерелом живу реальність

- світ почуттів ліричного героя тісно пов'язаний і зі світом природи, і з життям суспільства.

Висновок: Звернувшись до строгої форми сонета, Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм. Він наповнив сонети багатим змістом, глибокою думкою, хвилюючим людським почуттям; надав їм різноманітного звучання, високої поетичної довершеності. Всі ці особливості підносять сонети Шекспіра над тогочасною англійською лірикою й дають підставу розглядати їх як новий і вищий її етап, як «вінець англійської лірики доби Відродження».

Сонет №66
Сонет №116
Сонет №130

Відео. Аналіз сонетів В.Шекспіра

Джерело: Інтернет

Домашнє завдання (до 18.03):
Дати розгорнуту відповідь на питання (за посиланням): Що ви особисто для себе відкрили у розглянутих на попередньому уроці сонетах Вільяма Шекспіра (сонет №66, 116, 130)?