28 травня 2020 р.
Підсумковий урок
Ви стали не тільки дорослими людьми, а й досвідченими, вмілими читачами. Згадайте, скільки ви прочитали художніх творів, наукових статей, написали конспектів, творів, відгуків, вивчили віршів, склали планів, зробили характеристик, на скільки запитань дали відповідь ... Чи правомірним буде твердження, що оцінка всьому цьому – тільки певний бал?
Якою б не була відповідь, незаперечним є факт, що у вас була можливість спілкуватися із кращими творами світового мистецтва, причому не лише літератури. Ніхто не знає, як складеться доля кожного і чи буде ще колись у вас можливість такого безпосереднього спілкування із мистецтвом надалі. Але сьогодні, на останньому шкільному уроці, давайте згадаємо наших “давніх знайомих”.
Пропонуємо Вам уявну подорож по музею зарубіжної літератури. Хочеться, щоб ви були не пасивними споглядачами експонатів, а використовували свою ерудицію, вміння літературознавців, почуття гумору, багатий словниковий запас, широту світогляду й глибину емоційного сприйняття, які ви, безперечно, маєте.
Зал перший : “Зарубіжна література у цифрах і фактах”
- Як ви думаєте, скільки творів літератури у програмі 10 – 11 класів?
- Згадайте найдовший твір.
- “Найдавніший” твір, вивчений нами?
- “Наймолодший”?
- У якому творі найбільша кількість героїв?
- Назвіть твори, де зовсім немає героїв.
Важко підрахувати, скільки часу витратив старшокласник, читаючи ці книги. Але однозначно, це був не втрачений час. Якби скласти всі ці книги, вийшла б гора. І ви стали її підкорювачами, вступивши на вершину. З її висоти ви можете бачити другу половину 19 і 20 століття, складні лабіринти душ героїв, кохання і зраду, добро і справедливість, зародження і крах різних теорій. З цієї вершини ви йдете далі – у власне життя, пізнаючи вже свій власний світ, шукаючи свою власну дорогу.
Зал другий “Героїчні речі”
Експонати цього залу назвете ви самі. Уявіть, що на полицях і спеціальних підставках стоять речі, про які йшлося у тому чи іншому творі.
Отже, серед речей є:
1. Інструмент, гра на якому зачаровувала Григора Замзу – комаху
2. До чого звертається ліричний герой вірша “Про доблесті, про подвиги, про славу”?
3. За допомогою чого Чіпполо проводив свою виставу?
4. Улюблений одяг Понтія Пілата
5. Улюблені квіти Майстра
6. Винахід буфетника Сокова
7. Джерело романа “Чума”, власність доктора Ріє
8. Ліки для недужих із новели “Стариган із крилами”
9. Предмет суперечки Логіка і Літнього Добродія
10. Еквівалент справедливості у місті Гюлен
11. Найпростіший постмодерністський спосіб стати улюбленцем світу
12. “Дійова особа” вірша “Зимова ніч”
Зал третій: “Література і маскульт”
Специфічним явищем сучасної масової культури є спроби наблизити певні твори мистецтва до сучасника, надавши їм “модних” рис, актуальних деталей. Мова йде про так звані рімейки (явище настільки нетипове для нашої культури, що навіть слово іншомовне). Які, на вашу думку, твори можна переробити на сучасний лад? Що зміниться у їхній художній та естетичний вартісності? Чи згодні, що це можуть бути тільки пародії?
Природно, постає питання потрібності і актуальності класичної літератури. Для чого вона?
Якби у вас була можливість зняти фільм або поставити п’єсу, за мотивами прочитаних творів, то якою б афішею ви запрошували глядачів?
Як би ви стали видавцем, то як би ви оформили обкладинку чи суперобкладинку книги? Як би рекламували її.
Четвертий “Зал таємниць” чомусь погано освітлений, і все в ньому таємниче і незвичайне. Знаходяться тут назви літературних творів. “А ви змогли б?” їх знайти і порахувати?
Необхідно знайти назви літературних творів у тексті. Назв 36
“Зарубіжна література – це не просто поетичне мистецтво, це пісня над піснями, яка створюється, коли так тихо плаче серце, і звучить, як реквієм, або коли навпаки, іще горить в душі бажання. Послухайте її. Це осіння пісня чи шелест листя трави, це пісня про буревісника, що кружляє над океаном, і його чують і старий і море. Легке дихання мистецтва створюють люди, і тому їм заздрять боги – Орфей. Евридіка. Гермес...
На мосту Мірабо, під яким якраз пропливав п’яний корабель, зустрілись Майстер і Маргарита. Вони почали говорити не про кохання, а про доблесті, про подвиги, про славу, потім вирушили у напрямку Санта Крус. Згодом на тому ж місці з’явилась дама з собачкою. Вона вся була у червоному і чорному. Її ледь не збив з ніг Гобсек, заглиблений у роздуми над проблемами війни і миру. Ховаючись за ними стежив таємний агент -Людина у футлярі. Він не був впевнений у доцільності свого переслідування, адже той чоловік зовсім не був схожий на портрет Доріана Грея, який був у кишені. Вести спостереження заважала незнайома з гранатовим браслетом. Лілечко! – кричали їй у слід матінка Кураж та її діти. Всю цю метушню із вікна кав’ярні квіти зла спостерігали Маріо і чарвіник. Тихо грала скрипка Ротшильда, надходила зимова ніч, сходила різдвяна зірка. Двоє за сусіднім столиком, ніби носороги, принюхувалися до запахів, що доносилися з кухні. "У всьому хочу я дійти самої суті",– сумно сказав після недовгого мовчання Маріо. “Що ж, це можливо. Але тоді треба пройти перевтілення, - неголосно відповів чарівник”.
Ось і прийшли ми до останнього залу в нашому уявному музеї.
У ньому тільки книга відгуків. Сподіваюсь, ви залишите у ній свої враження про літературу, твори, уроки зарубіжної літератури.
Перегорнуто останню сторінку підручника, написано останній конспект. Закінчилася література – навчальний предмет. Та література на цьому не завершується. Адже залишилися непрочитаними ще стільки творів, та навіть і вже знайомі через кілька років будуть сприйматися зовсім по-іншому. Можливо, найкращий твір ще пишеться для вас, можливо, ви самі станете автором...
21 травня 2020 р.
Урок позакласного читання. Джон Грін "Провина зірок"
Джон Ґрін, якого називають яскравим явищем світового рівня,
заслужив на високу оцінку читачів і критиків. Він є не лише автором
творів для «молодих дорослих», а й творцем підліткової субкультури
«ботанів-борців», яка налічує величезну кількість прихильників та
об’єднує в реальному й віртуальному просторі тінейджерів, що мають
занижену самооцінку та труднощі у спілкуванні з однолітками. Їхнім
лозунгом стала мотивувальна фраза: «Не забувай, що ти крутий», яка
нагадує про те, що в кожній людині є чимало прекрасного – і це треба
цінувати.
У 2006 році дівчині поставили діагноз «рак щитовидної залози з метастазами», а через чотири роки 16-річна Естер Грейс Ерл пішла з життя. В пам’ять про Естер, яка придумала слоган тінейджерської субкультури «Не забувай бути крутим», брати Джон і Генк Ґріни разом із батьками дівчини відкрили благодійний фонд допомоги батькам, у яких діти хворі на рак. Він має назву: «Ця зірка ніколи не згасне».
Роман «Провина зірок» вперше опублікований 2012 року. Оповідь іде від імені 16-річної хворої на рак дівчини Гейзел Грейс Ланкастер, яку батьки змушують відвідувати групу підтримки, де вона закохується в 17- річного Огастаса Вотерса, колишнього баскетболіста з ампутованою ногою.
Назва роману Джона Ґріна – це відсилання (ремінісценція) до рядків трагедії Шекспіра «Юлій Цезар» і водночас заперечення їхнього змісту: «Тут не в планетах річ, а в нас самих, у наших звичках рабських» (переклав В. Мисик), адже це провина не Гейзел Грейс Ланкастер і Огастаса Вотерса, а зірок в тому, що вони не народилися під щасливою планетою, це страшна гра злої долі.
Історія створення
На написання роману «Провина зірок» Джона Ґріна підштовхнула
історія дівчини на ім’я Естер Ерл. Хоча Естер і не є прямим прототипом
персонажа книги (Гейзел), автор зазначає, що їхня «дружба і радість, яку
вона відчувала від цієї дружби, дуже надихали».У 2006 році дівчині поставили діагноз «рак щитовидної залози з метастазами», а через чотири роки 16-річна Естер Грейс Ерл пішла з життя. В пам’ять про Естер, яка придумала слоган тінейджерської субкультури «Не забувай бути крутим», брати Джон і Генк Ґріни разом із батьками дівчини відкрили благодійний фонд допомоги батькам, у яких діти хворі на рак. Він має назву: «Ця зірка ніколи не згасне».
Роман «Провина зірок» вперше опублікований 2012 року. Оповідь іде від імені 16-річної хворої на рак дівчини Гейзел Грейс Ланкастер, яку батьки змушують відвідувати групу підтримки, де вона закохується в 17- річного Огастаса Вотерса, колишнього баскетболіста з ампутованою ногою.
Назва роману Джона Ґріна – це відсилання (ремінісценція) до рядків трагедії Шекспіра «Юлій Цезар» і водночас заперечення їхнього змісту: «Тут не в планетах річ, а в нас самих, у наших звичках рабських» (переклав В. Мисик), адже це провина не Гейзел Грейс Ланкастер і Огастаса Вотерса, а зірок в тому, що вони не народилися під щасливою планетою, це страшна гра злої долі.
Словникова робота
Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Стислий переказ тексту роману
Книга «Винні зірки» розповідає про дівчину на ім'я ХейзелГрейс, яка ще в дитинстві захворіла на рак. Тепер Хейзел весь час носить із собою кисневий балон, тому що без нього вона просто помре. Життя героїні - нудне і буденне. Але лише до того моменту, поки вона не знайомиться з ОгастусомУотерсом, якому, як здавалося, раку вдалося позбутися. Між ними зав'язуються стосунки.
Характеристика
головних героїв твору Хейзел та Огастуса
Хейзел Ланкастер
Доля робить головній героїні безцінний подарунок. Дівчина зустрічає справжнє кохання. Тривалість її відносин з Гасом не має вирішального значення. Ймовірно, деякі ровесниці Хейзелпроживуть довге життя. Але далеко не кожній буде дано щастя пізнати справжні почуття, які були подаровані головній героїні.
Огастус Уотерс
Скільки мужності в них і терпіння! Але у них на руках немає головного козиря - часу.Наближення смерті змушує подивитися на життя іншими очима. Кожен герой роману підводить підсумок свого недовгого буття, визначаючи свої власні цінності, які стають понад самого життя. Для Хейзел має значення тільки благополуччя її близьких. Головна цінність Айзека укладена в справжньому коханні. Гас прийшов до висновку про те, що важливо не стільки присутність в цьому світі людини, скільки пам'ять про її присутность.
Роман «Винні зірки » відноситься до числа книг, які не можуть не залишити сліду в душі читача. І це не тільки тому, що мова в ній йде про підлітків, хворих на рак. Хоча тема хвороби і смерті становить основу для розвитку сюжетної лінії, але, як це не парадоксально, роман весь наповнений життям. Молоді люди, які зробили в житті тільки перші кроки, здатні творити, любити і бути коханими, не можуть жити так, як живуть засуджені до смерті. Навпаки, вони живуть набагато повніше і яскравіше, ніж ми - здорові люди. І саме ця обставина робить роман Джона Гріна таким привабливим і незабутнім. «Приречені на смерть» діти не плачуть і не стогнуть, а, як і всі підлітки, люблять, ненавидять, бунтують, доводять один одного, ревнують, шукають можливості для самовираження і самоствердження або просто теревенять ні про що. На тлі наступаючої смерті нібито гостріше відчувається то почуття життя, яке наповнює їх юні серця і вибуховими поштовхами вимагає виходу.
5 травня 2020р.
Мілорад Павич "СКЛЯНИЙ РАВЛИК"
Майбутнє
має одну велику перевагу — воно
ніколи
не буває таким, яким ви його уявляєте.
М.
Павич
Жанр твору
Новаторським є авторське визначення жанру твору — оповідання для комп’ютера й циркуля, для прочитання якого необхідний комп’ютер. Цим автор прагне не лише заінтригувати читача, а й задає правила прочитання — по колу, оскільки з часом нічого не змінюється у світі, у якому людина почувається ізольованою, самотньою, відчуженою.
Оповідання «Скляний равлик» одразу здивує непідготовленого читача своєю формою, адже його розділи («Панна Хатчепсут», «Пан Давид Сенмут, архітектор», «Дочка, яка могла зватися Ніферуре» та ін.), які в лінійній літературі читають поспіль, один за одним, розірвані позатекстовими вказівками автора на кшталт «Читач може сам обрати початок цього оповідання...». І вже зовсім несподіваним у паперовому творі є словосполучення «Центральна клавіша», бо це ж не комп’ютер. Уявіть собі таку дивину, скажімо, в «Старому і морі» Ернеста Гемінґвея, не кажучи вже про «Фауста» Ґете або Гомерову «Одіссею»...
«Відмова від монопольного права автора на істину»
«Фірмовим прийомом» Павича було те, що він свідомо робив читача своїм «співавтором», відмовившись від споконвічного «монопольного авторського права» на твір. Тому він пропонує читачеві трансформувати сюжетні лінії, компонувати елементи твору тощо. Одним із утілень такого ставлення письменника до власного тексту якраз і стало оповідання «Скляний равлик», частини якого розділені/зв’язані наведеними прямими спонуканнями читачів до «співавторства». Іншими словами, письменник фактично перетворює традиційний для художньої літератури лінійний текст на гіпертекст (англ. hypertext), тобто таку форму організації тексту, коли його фрагменти представлені не в лінійній послідовності, а як система можливих (віртуальних) переходів і зв’язків між ними. Актуалізуючи конкретні зв’язки, твір можна читати в будь-якому порядку, утворюючи різні лінійні тексти. До речі, найпростіший приклад гіпертексту «доінтернетної доби» - це словник або енциклопедія, де кожна стаття має посилання на інші статті цього ж словника.
У КОНТЕКСТІ
Не я змішую фарби, а твій погляд. Я лиш кладу їх на стіну одну за одною в природному порядку, а той, хто дивиться, сам змішує їх у своєму оці, наче кашу. Тут і є таємниця. Хто краще зварить кашу, той матиме кращий малюнок, але ніхто не може зварити доброї каші з поганої гречки. Важливішою є, отже, віра споглядання, слухання й читання, аніж віра малювання, співу чи писання (читай: діяльність не автора, а глядача, слухача й читача. - Авт.).
Милорад Павич. «Хозарський словник»
Увесь інтернет по суті є одним гігантським гіпертекстом (в абревіатурі «http» дві перші літери саме й означають «Hiper Text»). Тож користувачі інтернету вже звикли не до лінійного, а саме до «гіпертекстового» сприйняття інформації. І Павич у багатьох своїх творах, зокрема й оповіданні «Скляний равлик», це врахував. Читач, послуговуючись підказками автора (на кшталт: «Якщо ви не прочитали розділ “Панна Хатчепсут”, прочитайте цей розділ. Якщо прочитали, йдіть на середню клавішу під заголовком...»), може прокладати власний «маршрут читання». Таке сприйняття твору називають «інтерактивним читанням» («інтерактивною літературою»), а по суті це різновид тієї самої гри з читачем і текстом, яка притаманна усій літературі постмодернізму.
В оповіданні «Скляний равлик» є два діаметрально протилежні фінали: 1) трагічний: «Коли запальничка спалахнула і втретє, сильний вибух розтрощив помешкання і їх обох у ньому...»; 2) оптимістичний, «щасливий»: «І вдруге запальничка спрацювала добре. Але на третій раз ні. Дала осічку...». Отже, навіть така концептуально важлива частина художнього твору, як фінал, теж перебуває в руках не автора, а саме читача, який сам обирає той варіант, який йому подобається. Утім Милорад Павич зазначає: «Автор у будь-якому разі радить прочитати обидва закінчення, оскільки лише в оповіданнях можуть існувати дві різні кінцівки, не так, як у житті».
Побудова системи персонажів
Герої «Скляного равлика» мають доволі екзотичні як для сучасності імена: Хатчепсут, Давид Сенмут, Ніферуре... Звісно, це також своєрідна гра з читачем, але цього разу вона пов’язана з «віртуальним історизмом», оскільки тут згадані історичні постаті Стародавнього Єгипту. Приміром, скромній продавчині з крамниці жіночої білизни автор дає ім’я Хатчепсут.
У реальності Хатшепсут (приблизно 1490-1468 рр. до н. е.) була жінкою-фараоном Нового Царства Стародавнього Єгипту із XVIII династії (ця цифра також є в тексті оповідання). Її ім’я українською перекладається як «найперша з-поміж шляхетних дам». Сенмут (у творі Павича - Давид Сенмут) був державним діячем при дворі Хатшепсут і, на думку деяких єгиптологів, її коханим і навіть вихователем її доньки Нефрури (в оповіданні - Ніферуре).
Сенмут був також архітектором найвидатніших споруд доби Хатшепсут, зокрема - Джесер Джесеру («Священний зі священних»), її поховального храму в Дель аль Бахрі. Уважний читач пов’яже ці факти з таким фрагментом оповідання «Скляний равлик»: «Для такої варто будувати будинки, опікуватися нею, бути ким завгодно, доглядати дітей, стати палким коханцем або приятелем...».
У «Скляному равлику» діють дві центральні фігури — панна Хатчепсут і Давид Сенмут, дві другорядні — колишня дружина Давида й ефемерна донька Ніферуре та випадковий перехожий (єдиний персонаж, що порушує симетрію образної системи, але потрібний для зображення головних героїв у соціумі і відтворення (через крадіжку) їхнього способу встановлення контакту з людьми).
Образ доньки Ніферуре перебуває в центрі кола (місце, яке проколює голка циркуля). Вона — символ найголовнішого в житті, що люди знищують у гонитві по колу, яке окреслює циркуль їхніх цілей — фальшивих цінностей. Вона символізує загублений потенціал, хибний спосіб налагодження стосунків між чоловіком і жінкою. Але цим не обмежується її роль. Якщо спробувати використати авторську підказку — «центральна клавіша», яка застосовується на комп’ютері для створення пропуску, то можна припустити, що Ніферуре символізує втрачену можливість подолати самотність найкращим способом — завдяки створенню сім’ї, народженню дитини.
Грою з читачем є також образи скляного равлика та запальнички, які дослідники і читачі розуміють по-своєму (зокрема, равлик нагадує лабіринт, символ-роздільник в інтернет-адресах також називають «равликом»). Павич дуже любить імлисті метафори, непрояснені символи, - на те він і постмодерніст.
Значення центральної метафори
Важливу роль в оповіданні відіграє художня деталь — скляний равлик — метафора людини: вона ізольована, замкнута, як равлик у мушлі, і разом із тим дуже вразлива, їй легко зашкодити, як склу. Але скляний равлик — це свічка, яка горить, тобто віддає себе іншим.
Сенмут із Нефрурою на руках. Британський музей
Отже, оповідання «Скляний равлик» стало конкретним утіленням думки Милорада Павича: «Класичний спосіб прочитання книжок уже вичерпав себе, прийшов час змінити його - передовсім, коли йдеться про художню прозу. Я намагаюся дати читачеві більшу свободу; він разом зі мною несе відповідальність за розвиток сюжету книжки. Я намагаюсь надати читачеві можливість самому вирішувати, де починається і де завершується роман, яка зав’язка і розв’язка, якою буде доля головних героїв. Це можна назвати інтерактивною літературою - літературою, що рівняє читача з письменником».
Інтертекстуальність
Не менш важливою постмодерністською рисою твору є інтертекстуальність — використання інших творів завдяки цитуванню та наслідуванню чужих стильових правил окремих письменників, літературних шкіл і напрямів.
Милорад Павич створює інтертекстуальні зв’язки в іронічно-пародійній формі. У побудові сюжету вгадується популярна новела О’Генрі «Дари волхвів». Сюжет твору О’Генрі (передріздвяні клопоти, перипетії з подарунками) наповнюється зовсім іншим, протилежним змістом. Герої позбавлені щирості в почуттях, мудрості й благородства. Замість щасливої, хоч і бідної сім’ї, маємо роз’єднаних, загублених у своїй самотності нещасних людей. їхнє випадкове знайомство — шанс змінити себе, а разом із тим і світ. Але чи буде використано цю можливість, залежить від читача.
Домашнє завдання:
с.234-251 (усно дати відповіді на запитання)
Джерело: Інтернет
28 квітня 2020р.
Ґабріель Ґарсіа Маркес. «Стариган із крилами».
Вони, ті крила, не з пуху - пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
Ліна Костенко
Особливості художнього світу Ґ.Ґ. Маркеса (поєднання соціального й психологічного, відтворення місцевого колориту, тяжіння до умовного, гротескного, фантастичного, різноманітних форм поетичної символізації, змалювання дивного, незвичайного, абсурдного, надприродного серед повсякденного життя, створення «фантастичної дійсності», в якій зруйновано межі між реальним і надреальним, об'єктивним і суб'єктивним).
Питання польоту цікавило людей із давнини. Просторінь неба притягувала погляд, а думки давніх людей ширяли там, попід хмарами, а то й сягали вище. Споконвічне питання «Чи могла б людина літати, як птах?» стало мрією, навіть сенсом життя давніх людей, бажанням яких, чи не найголовнішим, було піднятися в небо. І літати… літати… Проблема крилатості та безкрилості людини хвилювала і продовжує хвилювати митців різних епох. Образ крил є в поезіях Лесі Українки, Яра Славутича, О.Стефановича, В. Симоненка, Б. Олійника, І. Драча, Л.Костенко, а також у віршах зарубіжних поетів – Ш. Бодлера, С. Гарнера.
Своїм невеликим за обсягом твором Ґабріель Ґарсіа Маркес ставить перед нами багато питань. Якщо людина створена за образом Божим, то чи має вона право жити безкрило, думати тільки про матеріальне, ставити ґрати на вікнах своїх будинків, щоб туди не залітали янголи? На всі ці питання кожен повинен знайти свої відповіді.
Домашнє завдання.
Написати есе на одну з тем:
1. Коли повернеться янгол?
2. У чому сенс візиту янгола?
3. Про що Ґ.Маркес попереджає людство?
Тема. Гарсіа Маркес «Стариган з крилами»
Габріель Гарсіа Маркес - один з найсильніших, найвизначніших письменників сучасності, засновник літературного напряму «магічний реалізм», журналіст, сценарист, видавець, навіть політичний діяч, і, безперечно, неординарна людина. В його чарівних романах – реальні факти з життя. В його офіційній біографії та спогадах – багато вигадок і одні й ті самі історії у різних інтерпретаціях обростають новими незвичайними подробицями.
Експрес-урок 17. Г. Ґарсіа Маркес. Стариган із крилами (автор – учитель К.С. Ніколенко) https://www.youtube.com/watch?v=La5IwOMiY28
Джерело: Інтернет
Домашнє завдання на 02.04.2020
1) прочитати оповідання "Стариган з крилами" Г.Г.Маркеса;
2) робота з підручником с. 215-230;
3) робота у зошитах: біографія Г.Г. Маркеса, відповідь на питання " У чому сенс візиту ангела до людей?"
4) усно: аналіз твору за питаннями підручника с.230.
1) прочитати оповідання "Стариган з крилами" Г.Г.Маркеса;
2) робота з підручником с. 215-230;
3) робота у зошитах: біографія Г.Г. Маркеса, відповідь на питання " У чому сенс візиту ангела до людей?"
4) усно: аналіз твору за питаннями підручника с.230.
Ернест Хемінгвей (1899 – 1966). "Старий і море"
Ернест Хемінгвей – одна з найяскравіших постатей доби, людини-легенда. Лауреат двох літературних премій (1952 рік – премія США – Пулітцерівська і 1954 рік – Нобелівська), учасник Першої світової війни 1914 – 1918рр., громадянської війни в Іспанії і Другої світової війни. Він рибачив в Атлантичному океані, полював в Африці, був великим знавцем іспанської кориди, захоплювався боксом, альпінізмом, плаванням. Був чудовим яхтсменом, гірським лижніком, снайпером.
Він знав усі найпошириніші мови світу і міг з легкістю спілкуватися на них.
Він розумів природу і людей. Був напрочуд спостережливим, чесним, безкомпромісним, мужнім, працелюбним.
Джерело: Інтернет
Домашнє завдання на 19.03.2020
1) прочитати повість Е.Хемінгвея "Старий і море";
2) робота з підручником с.201-214;
3) робота у зошитах: біографія письменника; відповідь на питання: "Чому твір "Старий і море" називають повістю-притчею?"
4) усний аналіз твору за питаннями підручника с.213-214.
Пауль Целан "Фуга смерті"
Пауль Целан… Хто цей митець, що його критика називала чаклуном поезії другої половини ХХ століття, «сліпучою кометою Галлея», «поетом ІІІ тисячоліття», творцем абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння», якого світові подарувала Україна?
23листопада 1920 р. у місті Чернівці, у німецькомовній небагатій єврейській родині Анчелів, народився хлопчик Пауль. Батьки його попри все зуміли дати синові хорошу освіту: спочатку була початковій школа з німецькою мовою навчання, потім єврейська народна школа, пізніше румунська гімназія і нарешті ліцей, де крім німецької викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови. Пауль був дуже обдарованою дитиною, мав прекрасну пам'ять. Завдячуючи наполегливій праці, талановитий хлопчик стає справжнім поліглотом. У 1938 р. Пауль Анчель складає випускні іспити і їде до Франції вивчати медицину. Він починає вчитися у Підготовчій медичній школі французького міста Тур. Та починається Друга світова війна, і він мусив повернутись на батьківщину. Тут він навчається в університеті на філологічному відділенні романістики, вивчаючи французьку та російську філологію. Російська література так захопила Пауля, що він почав перекладати вірші Сергія Єсеніна, поета, який його найбільше вразив. Целана вважають одним з найкращих перекладачів на німецьку мову творів французьких та російських поетів. Дуже любив перекладати вірші Аполлінера, чиї співучі рядки були йому особливо близькі. Завдяки його неперевершеним перекладам з англійської, французької, російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям Шекспір та М. Лермонтов, Поль Верлен та Артюр Рембо, Гійом Аполлінер та Джузеппе Унгаретті, О. Блок та Рене Шар, Осип Мандельштам та багато інших майстрів світового красного письменства.
Проте війна наздогнала поета й у рідному місті, знову перервавши його навчання. Як і десятки тисяч євреїв, Целан став жертвою нацистських переслідувань.
Пауль Целан. "Фуга смерті". Читає Вадим Василенко.
Джерело: Інтернет
Домашнє завдання на 12.03.2020
1) прочитати "Фуга смерті" П.Целана;
2) робота з підручником с.186-199;
3) робота у зошитах: біографія П.Целана;
4) усно: аналіз вірша "Фуга смерті" за питаннями підручника с.199.
Комментариев нет:
Отправить комментарий